Декількома словами
Дональд Трамп вживає заходів для посилення свого впливу на Федеральну резервну систему (ФРС), що викликає занепокоєння щодо незалежності регулятора та потенційних наслідків для економіки.
Колишній президент США Дональд Трамп активізує зусилля з встановлення контролю над Федеральною резервною системою (ФРС), центральним банком країни. Його дії спрямовані на зміну складу керівництва ФРС та вплив на грошово-кредитну політику.
Першим кроком стало прагнення Трампа змістити члена ради керуючих ФРС Лізу Кук, звинувативши її в іпотечному шахрайстві. Кук оскаржує це рішення в суді, стверджуючи відсутність законних підстав для усунення з посади.
Основна мета Трампа — домогтися зниження процентних ставок, що, на його думку, необхідно для стимулювання економіки. Він уже неодноразово критикував поточного голову ФРС Джерома Пауелла, називаючи його «ідіотом» та «упертим». Трамп відкрито натякав на можливість звільнення Пауелла, термін повноважень якого спливає у 2026 році.
Експерти попереджають, що втручання Трампа у справи ФРС може підірвати її незалежність та негативно вплинути на економіку США та світові ринки. На думку аналітиків, подібні дії можуть призвести до зростання інфляції та ослаблення долара.
Трамп планує замінити членів Ради керуючих ФРС, призначаючи на їх місця своїх прихильників. У лютому 2026 року закінчуються терміни повноважень президентів 12 регіональних банків ФРС, що також відкриває для Трампа можливість посилити свій вплив. Важливо відзначити, що президенти регіональних банків обираються регіональними радами директорів, а не президентом США.
На думку експертів, дії Трампа є безпрецедентним наступом на незалежність ФРС. Якщо Трампу вдасться реалізувати свої плани, це може мати далекосяжні наслідки для грошово-кредитної політики США та стабільності світової економіки.
Зокрема, в контексті поточної економічної ситуації, коли ціни залишаються високими, а зниження ставок може підстьобнути інфляцію, дії Трампа викликають побоювання. Експерти побоюються, що політичний тиск на ФРС може призвести до прийняття рішень, які суперечать принципам незалежної монетарної політики.
