Декількома словами
Незважаючи на досягнення медицини, стигма, пов'язана з ВІЛ, залишається серйозною проблемою. Експерти закликають до боротьби зі стигмою та нормалізації тестування.
Інфекція, спричинена вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), перетворилася на хронічну завдяки значному прогресу в лікуванні. Проте стигма, пов'язана з ВІЛ, змушує багатьох людей приховувати свій статус, побоюючись осуду та сорому.
Експерти зазначають, що повне подолання ВІЛ неможливе без подолання стигматизації.
Люди з ВІЛ стикаються з проблемою, яка має два аспекти: сама хронічна інфекція та ставлення суспільства. Якщо на початку епідемії ВІЛ сприймався як смертельний вирок, то сучасні методи лікування дозволяють контролювати вірус. Однак упереджене ставлення до людей, які живуть з ВІЛ, зберігається, пояснює Іван Заро, директор з охорони здоров'я в НУО Imagina Más. «Багато хто ділиться своїм статусом лише з лікарем та нами, але не з близькими», – зазначає він.
Незважаючи на зростаючу обізнаність, люди з ВІЛ в Україні стикаються з упередженнями. За оцінками, в країні близько 250 000 людей живуть з ВІЛ. Експерти зазначають, що стигма часто виходить не тільки ззовні, а й зсередини, оскільки люди з ВІЛ засвоюють соціальне несприйняття. «Сьогодні стигма має більше значення, ніж вірусне навантаження чи клінічні аспекти інфекції», – наголошує Заро.
Медицина досягла значних успіхів, і завершення пандемії ВІЛ/СНІДу, яка забрала життя 40 мільйонів людей у всьому світі, виглядає реальним. Цілі ЮНЕЙДС на 2030 рік передбачають зниження нових випадків зараження, дискримінації та смертей, пов'язаних зі СНІДом, до нуля. Для цього передбачено наступні кроки:
- Діагностика 95% людей з ВІЛ.
- Лікування 95% діагностованих людей з ВІЛ.
- Досягнення невизначуваного вірусного навантаження у 95% людей, які перебувають на лікуванні (ВІЛ перестає бути заразним).
- Забезпечення профілактикою 95% людей, які піддаються ризику зараження.
Експерти закликають не розслаблятися та продовжувати роботу, оскільки існують бар'єри, такі як стигма, яка перешкоджає тестуванню, своєчасному лікуванню та профілактиці.
Стигма також призводить до того, що ВІЛ помилково асоціюється лише з певними групами, зазначає Хосе Антоніо Перес Моліна, експерт з ВІЛ з лікарні Рамон-і-Кахаль у Мадриді. Це призводить до того, що люди, які не належать до цих груп, не відчувають себе підданими ризику та не проходять тестування, що сприяє поширенню вірусу.
Згідно з дослідженням, проведеним у 2021 році, дві третини опитаних відчували дискомфорт, якби їхня дитина вчилася в школі з ВІЛ-позитивним учнем, а майже 20% відчували б себе ніяково поруч з колегою по роботі з ВІЛ. Ховатися від стигми, на думку експертів, – не вихід.
Заро додає, що існує й «аутостигма» – коли людина сама себе стигматизує. «Вказуючи на людину та виділяючи її, ми її ревіктимізуємо, змушуємо відчувати себе винною», – пояснює він. Близько 10% опитаних вважають, що люди з ВІЛ самі винні у своїй хворобі. Це призводить до ізоляції, відмови від особистого життя та спілкування.
Крім презервативів, ефективними методами профілактики є доконтактна профілактика (PrEP). Важливою є і «невизначуваність» вірусу в крові (коли вірус не виявляється в крові, він не передається). «Невизначуваний = не передається (i=i)», – пояснює Заро.
Експерти підкреслюють, що стигма має зникнути незалежно від медичних досягнень. Необхідна освіта, підтримка людей з ВІЛ, подолання бар'єрів та відкрита розмова. «Ми повинні показати, що ВІЛ-позитивні люди живуть серед нас, і ми не знаємо про це через стигму. Необхідно нормалізувати тестування», – говорить Заро. Він сповнений оптимізму: «Медицина намагається викорінити цю пандемію, але суспільство вже сьогодні може вилікувати стигму».
