ВІЛ залишається серйозною глобальною проблемою громадського здоров'я, спричинивши понад 40 мільйонів смертей за останні 40 років. Регіони Східної та Південної Африки найбільше постраждали, тут проживає більше половини з 20 мільйонів ВІЛ-інфікованих у світі. Мозамбік – одна з країн з найвищим тягарем хвороби: у 2023 році приблизно 2,5 мільйона людей (12,5% населення) жили з ВІЛ, і 85% з них мали доступ до антиретровірусної терапії (АРТ).

Як розвивалася епідемія в Мозамбіку? У 2000-2010 роках, за оцінками, щороку реєструвалося близько 150 000 нових випадків інфікування (у діапазоні від 85 000 до 240 000). З того часу кількість нових інфекцій зменшилася, хоча й залишається високою: у 2023 році було зареєстровано 87 000 нових випадків (діапазон від 72 000 до 108 000), що відображає один із найвищих показників захворюваності на ВІЛ у світі.

Ймовірно, найбільшим і найстійкішим викликом у боротьбі з ВІЛ/СНІДом у Мозамбіку є фемінізація епідемії: молоді жінки (15-24 роки) мають утричі вищий рівень інфікування, ніж чоловіки (9,8% проти 3,2%). Тобто жінки непропорційно більше страждають від ВІЛ, маючи втричі вищі шанси заразитися порівняно з чоловіками. Крім того, для вагітних жінок це становить подвійний ризик: підвищена вразливість до інших інфекцій, таких як малярія, та висока ймовірність вертикальної передачі вірусу дитині. Тому вони є особливо вразливою групою, яка потребує спеціальної уваги та догляду.

Нещодавно було проведено наймасштабніше в Африці дослідження еволюції ВІЛ у вагітних жінок. Аналізуючи дані з Мозамбіку за 2010-2021 роки, було виявлено ключові тенденції поширеності та захворюваності, а також вплив політики контролю та впровадження нових методів лікування. Зокрема, включення даних за два роки після впровадження режиму на основі нового препарату проти ВІЛ – долутегравіру – надає цінну можливість оцінити його вплив на контроль ВІЛ, оскільки першочергова антиретровірусна терапія є ключовою в цьому контексті.

Які основні висновки дослідження?

• Поширеність ВІЛ серед вагітних жінок зросла з 28,2% у 2010 році до піку 35,3% у 2012-2016 роках, а потім знизилася до 21,7% у 2021 році.
• Захворюваність на нові інфекції була тривожно високою, перевищуючи поріг у три інфекції на 100 людино-років, що визначає зони високого ризику зараження ВІЛ.
• Поширеність ВІЛ — загальна кількість існуючих випадків, нових або старих за цей період — зменшилася, тоді як загальна захворюваність — кількість нових випадків — залишилася подібною серед вагітних жінок Мозамбіку.
• Рівень передачі від матері до дитини різко знизився: з 9,2% у 2010 році до 0,6% у 2019-2021 роках, що збіглося із впровадженням лікування на основі долутегравіру.
• Незважаючи на прогрес, поширеність ВІЛ залишалася високою, що вказує на необхідність перегляду поточної профілактичної політики та впровадження ефективних заходів для покращення контролю ВІЛ під час вагітності.

Ці результати підкреслюють, що епідемія ВІЛ залишається серйозною проблемою громадського здоров'я в цьому регіоні Південної Африки і має залишатися пріоритетом на порядку денному охорони здоров'я як країн регіону, так і на міжнародному рівні.

Мозамбік продовжує боротися з однією з найсерйозніших епідемій ВІЛ/СНІДу у світі. Досягнення останніх двох десятиліть є результатом національних та міжнародних зусиль, хоча вони були обмежені крихкою системою охорони здоров'я з численними викликами та сильною залежністю від зовнішньої допомоги.

Мозамбік досяг прогресу в контролі ВІЛ завдяки інвестиціям таких організацій, як ЮНЕЙДС, Глобальний фонд, Світовий банк та деяких двосторонніх донорів, таких як Бразилія, Ірландія, Велика Британія, Данія, Канада, Швеція, Іспанія та донедавна США. Остання країна через PEPFAR (Надзвичайний план Президента США з надання допомоги хворим на СНІД) виділяла понад 400 мільйонів доларів (369 мільйонів євро) щорічно на профілактику та лікування. Однак нещодавнє рішення уряду США припинити це фінансування ставить під загрозу досягнуті успіхи.

Вплив ВІЛ виходить за межі охорони здоров'я: він зачіпає освіту, економіку та майбутнє тисяч дітей, особливо дівчаток, які стикаються з підвищеними ризиками покинути школу, примусового шлюбу та дитячої праці. Щоб уникнути регресу, вкрай важливо забезпечити стале фінансування та утримувати це питання на глобальному порядку денному охорони здоров'я та розвитку. Окрім санітарної та соціальної проблеми, це питання прав людини та гендерної рівності.