Науковці з Кембриджського університету (Велика Британія) та Інституту історії та культури Східної Європи імені Лейбніца (Німеччина) пролили світло на одну з найзагадковіших подій Середньовіччя – початок пандемії Чорної смерті. Це спустошливе захворювання, що вирувало в Європі між 1347 і 1353 роками, забрало життя від 80 до 200 мільйонів людей, докорінно змінивши хід європейської історії. Дослідження показує, що каталізатором стала несподівана кліматична подія – потужне виверження вулкана в 1345 році.

Ключові докази були знайдені в річних кільцях сосен, що ростуть у Піренеях. Дендрокліматологи виявили аномалію: зростання дерев припинялося протягом трьох послідовних літ, починаючи з 1345 року. Це свідчить про період екстремального похолодання. Подальші дослідження льодовикових кернів підтвердили цю гіпотезу, виявивши сліди кількох значних вулканічних вивержень саме в роки, що передували пандемії. Зокрема, виверження невизначеного вулкана влітку 1345 року викинуло в атмосферу близько 14 мільйонів тонн сірки, що призвело до помітного зниження глобальної температури.

Цей трирічний період холоду мав катастрофічні наслідки для європейського сільського господарства. Врожаї зернових, таких як пшениця та ячмінь, були сильно пошкоджені, що спричинило масовий голод, особливо в густонаселених містах Північної Італії. Такі міста, як Флоренція, могли забезпечувати себе зерном лише п'ять місяців на рік, і навіть менші міста, як Сієна, потребували імпорту під час неврожайних років. Цікаво, що великі міста, такі як Мілан і Рим, які контролювали значні сільськогосподарські угіддя і рідко залежали від імпорту, спочатку не зазнали спалахів чуми.

Під тиском голоду та загрози повстань європейські міста-держави, зокрема Генуя та Венеція, були змушені відновити торгівлю зі степами Центральної Азії, традиційним джерелом зерна. Однак у той час італійські торговці конфліктували із Золотою Ордою, яка контролювала порти Чорного та Азовського морів. Через необхідність запобігти голоду та нестачі продовольства, конфліктуючі сторони домовилися про мир у другому кварталі 1347 року. Вже в третьому кварталі того ж року до середземноморських портів Європи почали прибувати кораблі із зерном. Разом із зерном на суднах прибули щури та блохи, заражені бактерією Yersinia pestis – збудником чуми.

Перші спалахи Чорної смерті були зафіксовані в портових містах: у Генуї – в листопаді, у Пальма-де-Мальорці та Марселі – у грудні, а у Венеції – в січні 1348 року. Таким чином, відновлення торговельних шляхів, покликане запобігти смерті від голоду, парадоксальним чином принесло в Європу Чорну смерть, назавжди змінивши її долю.