Декількома словами
У Бразилії абревіатура CLT, що означає офіційний трудовий договір з гарантіями, використовується дітьми як образа. Це свідчить про вплив ідеології, яка знецінює захищену працю на користь «підприємництва» та відбиває зростання неформальної зайнятості в країні.
«Замри! Хто поворухнеться – той КЗпП!» – кричить хлопчик до своїх друзів. У традиційній дитячій грі в «статую» лідер командує «замри!», і всі гравці мають миттєво завмерти. Останній, хто поворухнеться, вибуває. Нічого незвичайного, крім одного: Бразилією шириться «вірус» використання слова «КЗпП» (CLT в оригіналі) як образи. Це проявилося, зокрема, в ситуації, коли жінка з бідної родини, що переїхала з сельви до міста, була шокована, почувши, як її син ображає товариша, називаючи його «КЗпП».
Трилітерна абревіатура CLT (Consolidação das Leis do Trabalho) означає Консолідацію законів про працю – законодавство, що гарантує працівникам базові права: фіксований робочий день, оплату понаднормових, відпустку, «тринадцяту» зарплату тощо. Протягом десятиліть у Бразилії так звана «підписана трудова книжка» була мрією більшості громадян, мінімальною гарантією прав. Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Тепер єдиною прийнятною долею, здається, стає статус «підприємця», і цей образ проник в уяву дітей.
Інша сцена: у Сан-Паулу вчитель державної школи, де навчаються діти з бідних сімей, розповідає, що його учні-підлітки говорять фрази на кшталт: «Боже збав мене стати КЗпП-шником!» Найбільш яскраво це явище ілюструє випадок дев'ятирічного хлопчика, стипендіата приватної школи в Сан-Луїсі, штат Мараньян, на північному сході Бразилії. Будучи темношкірим серед переважно білих однолітків, він отримав від однокласників картонну «трудову книжку» з написом: «професія: муляр; зарплата: 50,25 реалів на рік [близько 8 євро]; робочий день: 18 годин на день». Він розповів батькові, що його називали «КЗпП», «жебраком», «муляром» та «бідним» – словами, що використовувалися як синоніми образ.
Таке проникнення ідеології збігається з посиленням позицій крайніх правих сил, які останніми роками активно просувають ідеї меритократії, автономії та індивідуалізму. Це протиставляється заходам підтримки, таким як расові квоти в університетах та на державній службі. В одній із найбільш нерівних країн світу найбідніших громадян переконують, що успіх у житті залежить від особистих заслуг, а не від універсальної гарантії прав, і якість життя вимірюється лише здатністю споживати. «Підприємець» – це магічне слово, введене неолібералізмом і використовуване крайніми правими для посилення відчуження: більшість людей навіть не усвідомлюють, що, знімаючи відповідальність з держави та відмовляючись від своїх прав, вони вступають у боротьбу, де початкові позиції радикально нерівні.
Цей зсув, ще мало вивчений, знаменує відхід від парадигми колективних прав, що зародилася у великих профспілках, чий вплив сьогодні ослаб. Варто згадати, що більшість людей, які вторглися на Площу Трьох Влад у Бразиліа під час спроби державного перевороту 8 січня 2023 року, мали зарплату не більше 460 євро, і менше 12% з них мали офіційний трудовий договір (CLT). Сьогодні 38% бразильців на ринку праці – майже 39 мільйонів осіб – працюють неформально: без прав, фіксованого графіка, відпусток та гарантій.
Підприємці десятиліттями скаржаться, що змушені оплачувати «занадто багато прав». Мрія, яка, здається, стає реальністю, – це працівники, які навіть не борються за колективні права, бо це нібито доля невдах. Коли трудові права перетворюються на образи в дитячих іграх, ідеологія дистопії проникає в саме серце суспільства. Адже грати, як відомо, справа дуже серйозна.
