Світова журналістика зіштовхується зі значними викликами. Останні звіти, зокрема від «Репортерів без кордонів», вказують на те, що економічне ослаблення медіа є однією з головних загроз свободі преси. Спостерігається втома аудиторії від традиційних новин і зростання довіри до альтернативних джерел, включаючи інфлюенсерів та блогерів. Ситуацію ускладнює поява генеративного штучного інтелекту та посилення авторитарних тенденцій у країнах, де демократія опиняється під тиском.

На тлі цих проблем у Мадриді відбулася щорічна зустріч Організації новинних омбудсменів та редакторів зі стандартів (Organization Of News Ombudsmen And Standard Editors, ONO). Близько півсотні представників із 80 членів організації з усього світу зібралися, щоб обговорити нагальні питання професії. Зустріч, що проходила за закритими дверима, об'єднала захисників аудиторії (омбудсменів) та осіб, відповідальних за дотримання етичних принципів у медіа. Хоча ця зустріч не стала панацеєю, дискусії та виступи експертів окреслили кілька важливих кроків для захисту журналістики.

Одним із ключових пріоритетів, визначених на зустрічі, є зосередження на «спільнотах, яким надається інформаційна послуга», як відповідь на атаки на свободу преси. Ось основні висновки та «рецепти», які обговорювалися:

1. Служити спільноті, інформуючи про неї. Келлі Макбрайд, омбудсмен американського громадського радіо NPR, наголошує на життєздатності цієї моделі навіть в умовах скорочення фінансування. Вона навела приклад США, де, попри спроби обмежити державне фінансування громадських мовників, аудиторія їх підтримує. Макбрайд вважає, що найбільший вплив має журналістика, яка вимагає ретельної роботи. Важливо надавати пріоритет перевірці джерел і зосереджуватися на висвітленні життя спільноти: не просто повідомляти про дії уряду, а розповідати про людей, на яких ці дії впливають.

2. Відкривати «завісу» нашої роботи. Аманда Баррет, віце-президент зі стандартів та інклюзивності одного з провідних американських медіа, говорить про важливість прозорості. Періоди, коли журналісти зіштовхувалися з обмеженнями доступу, показали вразливість професії. Баррет зазначає, що сьогодні проблеми поглиблюються фінансовими труднощами медіа та поляризацією суспільства. Люди часто шукають лише підтвердження своїх поглядів. Щоб відновити довіру, необхідно показувати процес роботи журналістів, пояснювати принципи, якими вони керуються у прийнятті рішень.

3. Медіаграмотність — якомога раніше. Аделін Юлін, відповідальна за медіаграмотність у ЮНЕСКО, вважає ключовим у боротьбі з дезінформацією вміння визначати надійну інформацію. Вона підкреслює, що навчання медіаграмотності має починатися з раннього віку, щоб озброїти людей інструментами протидії маніпуляціям та мові ворожнечі, особливо в цифрову епоху.

4. Вирішувати дилеми. Херардо Альбарран де Альба, омбудсмен кількох мексиканських медіа, зазначає, що робота журналіста часто пов'язана з вирішенням складних дилем. Він згадав випадок венесуельської журналістки Лус Мелі Рейес, яка була змушена покинути свою країну через тиск уряду, обравши це як стратегію для захисту своєї команди, яка продовжує працювати на батьківщині.

5. Адаптувати стандарти до нових форматів. Гіа Том, директор з розвитку в одному з медіа, звертає увагу на зростання споживання інформації через інфлюенсерів. Вона вважає, що цифрова екосистема спільна, і якісні стандарти, яких дотримуються професійні журналісти, мають застосовуватися і до деяких творців контенту. Едуардо Суарес, головний редактор іншого видання, додає, що журналісти повинні переносити принципи професії у формати, які не передбачають довгих текстів, і вміти взаємодіяти з аудиторією, яка не завжди звикла до традиційного споживання новин.