Декількома словами
Нова доповідь попереджає про загрозу зникнення водно-болотних угідь і закликає до термінових заходів щодо їх збереження. Якщо тенденції збережуться, до 2050 року може зникнути до 20% водно-болотних угідь.
Світові водно-болотні угіддя, життєво важливі екосистеми, перебувають під загрозою зникнення. Згідно з новим звітом, якщо поточні тенденції збережуться, до 2050 року може зникнути до 20% усіх водно-болотних угідь, що залишилися на планеті. Це ставить під загрозу вигоди на глобальному рівні, які оцінюються в 39 трильйонів доларів.
Водно-болотні угіддя, які займають близько 6% земної поверхні, забезпечують понад 7,5% світового ВВП завдяки таким екосистемним послугам, як прісна вода, захист від повеней, продовольча безпека та зберігання вуглецю. Незважаючи на їхню важливість, вони зникають швидше, ніж будь-яка інша екосистема, зі швидкістю 0,52% на рік. З 1970 року було втрачено 22% водно-болотних угідь, що еквівалентно більш ніж 500 мільйонам футбольних полів.
Напередодні 15-ї зустрічі Конференції сторін Рамсарської конвенції було опубліковано доповідь, в якій представлено найбільш повну на сьогоднішній день глобальну оцінку стану водно-болотних угідь. Доповідь попереджає, що водно-болотні угіддя продовжують зникати тривожними темпами, особливо прісноводні. Один із чотирьох водно-болотних угідь, що залишилися, перебуває у поганому екологічному стані, а найбільш значне скорочення спостерігається в Латинській Америці, Карибському басейні та Африці.
Автори доповіді закликають до вжиття термінових заходів, включаючи:
- Підвищення цінності природного капіталу та його інтеграцію в процес прийняття рішень.
- Визнання водно-болотних угідь як невід'ємної частини водного циклу.
- Включення та пріоритезацію водно-болотних угідь в інноваційні фінансові рішення для природи та людей.
- Забезпечення поєднання державного та приватного фінансування для інвестицій у водно-болотні угіддя.
Необхідно терміново збільшити фінансування для відновлення та збереження цих екосистем. Без значних змін у фінансових потоках цілі Рамсарської конвенції, Куньмінсько-Монреальської глобальної рамкової програми з біорізноманіття та Цілей сталого розвитку (ЦУР) залишаться недосяжними. Затримка інвестицій у водно-болотні угіддя може призвести до різкого збільшення витрат на відновлення та незворотної втрати біорізноманіття.
В іншому випадку, якщо ми не зможемо зберегти та відновити наші водно-болотні угіддя в найближчому майбутньому, це означатиме перехід складного порогу неповернення для благополуччя мільярдів людей, для виробничого розвитку, для води, для захисту видів, що перебувають під загрозою зникнення, та для кліматичних дій.
