«День звільнення», який тріумфально проголосив Дональд Трамп у середу в Рожевому саду Білого дому, застав президентів Європейської комісії Урсулу фон дер Ляєн та Ради Антоніу Кошту в Самарканді, міфічному місці на Шовковому шляху. Не випадково обидва перебували в історичному узбецькому місті. Вищі посадові особи ЄС прибули туди для зустрічі з лідерами колишніх радянських республік Узбекистану, Таджикистану, Киргизстану та Казахстану з метою зміцнення співпраці з Центральною Азією. Ця поїздка відбулася лише через місяць після того, як майже весь склад Колегії комісарів відвідав Індію з подібною метою. У Нью-Делі було зроблено чітку заяву про наміри: до кінця року обидві сторони прагнуть укласти торговельну угоду.

У Брюсселі зростає консенсус серед тих, хто виступає за розширення торговельних альянсів. Найяскравіший приклад – Меркосур. Його противники стали тихішими. А прихильників відкрито більшає, навіть серед тих, хто має бути обережнішим через свою посаду: «Настав час просуватися в угодах з Меркосур, Мексикою та рішуче рухатися вперед у переговорах з Індією та іншими ключовими партнерами», – наголосив президент Європейської Ради у своєму повідомленні в соціальній мережі. Такі заяви сьогодні легко почути від експертів чи політиків. Трамп сколихнув торговельну шахівницю, спричинивши безпрецедентний розрив через ескалацію протекціонізму та ізоляціонізму.

Ні фон дер Ляєн, ні Кошта не приховують своїх намірів, намагаючись зміцнити зв’язки з іншими державами: «Європа вже має угоди з 76 країнами. І зараз ми розширюємо цю мережу. Ми щойно уклали торговельні угоди з Меркосур, Мексикою та Швейцарією. Ми започаткували перше партнерство з Південною Африкою. Наша мета – укласти торговельну угоду з Індією до кінця року. Ми ведемо інтенсивні переговори з Індонезією та Таїландом. Європа завжди була торговельним континентом. Наш меседж чіткий: Європа надійна, передбачувана і відкрита для справедливої торгівлі», – проголосила цього тижня німецька консерваторка. У цьому явному посланні є й приховане: «Європа – це не Сполучені Штати». Йдеться про пошук альтернативних ринків – а також про просування геостратегічної безпеки – які пом’якшать удар від масового та одностороннього підвищення мит, розпочатого Трампом менш ніж три місяці тому після повернення до влади.

І поки це відбувається в Європі, по той бік Атлантики утвердився світогляд, який глибоко змінює світовий порядок, у створенні якого Сполучені Штати так багато зробили, який так багато їм дав і який за Трампа вони готуються зруйнувати: після нападок на своїх військових партнерів по НАТО, Вашингтон тепер атакує глобальну торгівлю, яку палко захищав великий герой Республіканської партії Рональд Рейган. Сполучені Штати закривають кордони, економічні зв’язки та геостратегічні альянси в політиці зростаючого ізоляціонізму, водночас проголошуючи, подібно до знаменитого заголовка англійської преси «Сильний шторм у Ла-Манші: континент ізольований», що решта світу залишається поза грою. «Система глобальної торгівлі, яку ми допомогли створити, перестала працювати для нас», – вважає Джон Ліпскі, колишній радник Міжнародного валютного фонду, а нині співробітник аналітичного центру Atlantic Council.

Саме Китай є однією з країн, які найбільше постраждали від політики Трампа. Його мита не мають очевидної логіки: розраховані за формулою sui generis, яка ділить двосторонні торговельні дефіцити на імпорт, вони більше карають – за величезним винятком Китаю, головного економічного та геополітичного суперника США – дружні країни, ніж супротивників: Іран постраждав менше, ніж Японія, з показником 24%. Росія не зазнала впливу, за неточним аргументом республіканської адміністрації, що вони «з ними не торгують». Північна Корея також не фігурує у списках. Але навіть непохитний союзник Ізраїль, який скасував свої мита для США, щоб уникнути взаємних заходів, отримує 17%.

Чекати і спостерігати

Наразі прямою реакцією більшості партнерів Вашингтона, схоже, є очікування. Велика Британія та Японія, як і ЄС, спочатку говорили про досягнення угоди з Вашингтоном. Аргументація полягає в тому, що відповідні заходи проти американських товарів лише погіршать ситуацію. Навіть найбільш постраждала країна, Китай, звернулася із закликом до діалогу. «У торговельних і митних війнах немає переможців, а протекціонізм – це не вихід... Усім зрозуміло, що все більше країн виступають проти односторонніх заходів американського залякування, таких як запровадження зборів», – заявив речник МЗС у Пекіні Го Цзякунь. Хоча насправді більшість експертів вважають, що якщо всі постраждалі вдадуться до еквівалентних заходів у відповідь, то саме Сполучені Штати найбільше постраждають від уповільнення своєї економічної активності та інфляції.

Можливо, саме тому міністр фінансів Скотт Бессент заявив консервативному телеканалу: «Моя порада кожній країні зараз – не вживати заходів у відповідь. Сядьте і заспокойтеся. Подивимося, як розвиватимуться події. Бо якщо ви вдастеся до відповідних заходів, буде ескалація. Якщо ні – все зупиниться тут». Якщо дійде до цього, Вашингтон ще більше ізолюється від своїх традиційних суперників (Китай) і відштовхне найдавніших партнерів. І посилить удар по економіці всієї планети. СОТ прогнозує, що світова торгівля скоротиться на 1%.

Щоб уникнути частини цього скорочення, ЄС, принаймні в короткостроковій перспективі, робить ставку на інтенсифікацію торговельних відносин з тими, з ким вони вже є (Мексика, Чилі), або на відкриття нових (Меркосур, Індія) як на спосіб полегшення. У найближчому майбутньому неможливо замінити торговельні відносини, які у 2023 році сягнули 1,6 трильйона євро в обміні товарами та послугами. «40% прямих іноземних інвестицій ЄС здійснюються в США. І та ж цифра у зворотному напрямку. 40% прямих іноземних інвестицій США – в ЄС. Тож, якщо подивитися на торгівлю чи інвестиції, ми дуже, дуже переплетені. Ми дуже взаємопов’язані», – пояснює Андре Сапір, професор економіки у Вільному університеті Брюсселя. «Ми дуже взаємозалежні, і зменшувати економічні відносини, які мають давню історію, небажано і непросто. Є американські компанії в Європі, є європейські компанії в США, вони торгують одна з одною, існують глобальні ланцюги вартості», – додає дослідник Bruegel, найбільшого аналітичного інституту Брюсселя.

Фон дер Ляєн ще наприкінці січня в Давосі попередила про нові віяння: «Ми прагнемо більшої співпраці з усіма, хто до неї відкритий. Наші цінності не змінюються. Але щоб захистити ці цінності у світі, що змінюється, ми повинні змінити спосіб дій. Ми повинні шукати нові можливості скрізь, де вони з’являються. Настав час взаємодіяти поза блоками та табу. І Європа готова до змін». І це, певною мірою, те, що можна було спостерігати в Самарканді цього четверга. Це також помітно в тому, як президент Комісії пом’якшила свій традиційно жорсткий тон щодо Китаю; у тому, що комісар з торгівлі Марош Шефчович минулого тижня вирушив з Вашингтона до Пекіна для зустрічі зі своїми колегами з обох держав; або в тому, що президент Іспанії Педро Санчес знову відвідає азійського гіганта цього місяця, де він був менш як рік тому.

«Невизначеність щодо майбутніх мит означатиме, що внутрішні ринки імпортуватимуть більше, ніж раніше, коли компанії вирішуватимуть, де інвестувати», – зазначає в аналізі консалтингова компанія Capital Economics. В Азії, світовій фабриці, яка сильно постраждала від американських заходів, «Індія, Індонезія чи Філіппіни виглядають привабливішими у відносному сенсі; нижчі мита, ніж в інших, а у випадку Індії – великий внутрішній ринок».