Кабул, 30 вересня 2022 року. У школі Фатіми Амірі проходив пробний іспит, аналог нашого ЗНО, коли вибух, спричинений атакою талібів, застав учнів зненацька. «Мені потрощило руки, щелепу, я втратила око, слух на одне вухо та десятки подруг», — згадує вона. З відкритими ранами та посеред нестерпного болю, через тиждень вона вперше піднялася з ліжка, щоб скласти справжній іспит. «Моя сім'я та лікарі радили зосередитися на здоров'ї, але я готувалася два роки, тоді жінкам ще дозволяли складати цей іспит, я мусила це зробити, і не лише заради себе, а й заради подруг, яких втратила під час теракту, заради їхніх надій та мрій, які були й моїми. Вони вже не могли, але я могла», — пояснює вона. «Я зробила це і отримала один із найвищих балів, я змогла».

Але ледь помітна посмішка миттєво змінюється гримасою розчарування, коли вона усвідомлює свою реальність. «Найважче не досягти мрії, найважче — досягти її і не мати змоги рухатися далі», — резюмує дівчина, якій щойно виповнилося 20 років. Попри її наполегливість, Фатіма так і не змогла вступити до Кабульського університету, оскільки за кілька місяців таліби повернули собі владу в Афганістані та заборонили жінкам здобувати вищу освіту. Не вдалося їй це зробити й в Анкарі, столиці Туреччини, куди вона переїхала для реабілітації після теракту і де знову складала вступні іспити. Турецька влада погрожувала депортувати її батька, хворого на серце, який її супроводжував — талібський режим не дозволив їй подорожувати самій. І зараз вона не може цього зробити, перебуваючи як біженка в Іспанії з кінця 2023 року, одній із небагатьох країн, що запропонували їй міжнародний захист, через усі бюрократичні проблеми з визнанням та підтвердженням її атестату.

За допомогою журналістки Моніки Бернабе, яка познайомилася з нею, працюючи кореспондентом в Афганістані, і першою розповіла про її теперішню ситуацію в газеті Ara, вона надіслала заяви до кількох університетів країни. Однією з вимог, що дозволяють вступати до іспанських університетів без попереднього складання Evau (аналог ЗНО), є завершення навчання у 2022 році. Саме цього року Фатіма закінчила школу та склала іспити, але виданий диплом, хоча й датований 2022 роком, вказує, що вона завершила навчання у 2021 році. «Це логічно, бо таліби не визнають, що жінка закінчила школу під час їхнього правління», — зазначає Бернабе. Якщо не вдасться вирішити цю помилку, Фатімі доведеться втретє складати вступний іспит до університету — зусилля, до якого вона не почувається готовою, тим паче мовою, якою не володіє, і яке, крім того, після її доведених зусиль для здобуття вищої освіти, вона не вважає за потрібне робити.

«Коли я приїхала сюди, я думала, що оскільки це країна, для якої освіта важлива, мені нададуть можливості. Тут не так, як за режиму Талібану, який закриває університети, тут найкращі, але через рік — суцільні перешкоди», — скаржиться Фатіма через відеозв'язок із Саламанки, де вона проживає.

Проте один університет відкрив для неї шпаринку. Університет Севільї розпочав процедуру її попередньої реєстрації. «Її заява зараз перебуває на розгляді служби прийому університету, а потім буде оцінена Єдиним округом Андалусії [підпорядкованим уряду Андалусії]», — вказує Франсіско Рівера, директор Офісу співробітництва з розвитку Університету Севільї (US). Це процес, який, як визнає Адела Муньос, професорка неорганічної хімії цього університету та найближчий контакт Фатіми там, є звичайною формальністю для інших абітурієнтів, але у випадку афганської дівчини затягується.

Проте Університет Севільї всіляко її підтримує, заручившись прямою допомогою Ани Лопес, проректорки з соціальних питань; директорки Центру інформатики Кармен Ромеро (Фатіма хоче вивчати комп'ютерну інженерію); та самої Муньос. Якщо їм вдасться зарахувати її, їй гарантовано всю допомогу, яку заклад надає з власних фондів: повне покриття вартості навчання; щомісячну стипендію близько 300 євро; оплату мовних курсів в університеті; талони на харчування; ноутбук в оренду з тарифним планом та проживання в університетських гуртожитках.

Рівера визнає, що у випадку Фатіми головною перешкодою є процес вступу. Тому, у співпраці з афганською дівчиною, він щойно надіслав документ до Відділу прийому Університету Севільї, пояснюючи розбіжність у датах та чому реальною датою її випуску є 19 вересня 2022 року, коли вона закінчила навчання у приватному закладі, оскільки після приходу талібів до влади в серпні 2021 року афганські жінки були змушені покинути державні навчальні заклади, втративши право на отримання атестату. «Це технічна деталь, але ми вважаємо, що маємо рацію», — зазначає Рівера. Наступного понеділка має стати відоме рішення. «Якщо відмовлять, ми звернемося до найвищих можливих рівнів уряду Андалусії, щоб вони врахували надзвичайний характер цієї заяви, гуманітарний аспект справи та високу вразливість і неймовірну стійкість Фатіми», — додає він.

«Я дуже розчарована», — щиро зізнається Фатіма. «Куди мені йти, щоб продовжити освіту? Що ще я можу зробити? Гадаю, я чітко дала зрозуміти, що освіта для мене найважливіша, що я хочу навчатися в університеті», — додає Фатіма, чия рішучість вступити до вишу призвела до того, що BBC включило її до списку найвпливовіших жінок 2022 року. В Іспанії лише Університет Валенсії створив спеціальну програму стипендій для афганських жінок для здобуття вищої освіти. З моменту її запровадження у 2022 році було подано 71 заявку та надано загалом п'ять стипендій: три на бакалаврат, одна на магістратуру та одна на вивчення іспанської мови — у деяких випадках стипендії поновлювалися для студенток, які вже були бенефіціарами, оскільки це одна з вимог. Інші університети також надавали стипендії іншим афганським жінкам, але, як уточнює Бернабе, епізодично, і всі для навчання на магістратурі, а не на бакалавраті, як хоче Фатіма. «Більшість моїх подруг стикаються з чимось подібним до моєї ситуації», — пояснює дівчина про свої контакти з іншими біженками з її країни. Міністерство науки, інновацій та університетів не має даних про те, скільки афганських біженок навчається в іспанських університетах.

Вона мріє стати інженеркою-програмісткою саме для того, щоб змінити цю інерцію на своїй батьківщині. «В Афганістані ми нічого не знаємо про технології, це стало видно під час ковіду: все було закрито, люди не знали, як підключитися, навчатися чи працювати онлайн, в адміністраціях ніхто не користується комп'ютером, працюють лише з папером. Якщо я хочу змінити ситуацію в моїй країні, технології є ключовими. Зараз усе рухається завдяки їм», — пояснює вона.

З моменту прибуття до Іспанії вона живе в Саламанці з батьком, який у грудні переніс легкий інфаркт. «Гадаю, частково це через тугу за матір'ю, сестрами та братом, яких ми не бачили роками», — розповідає вона, і це єдиний момент, коли її голос зривається. За цей час, хоча Фатіма й не змогла вступити до жодного університету, вона продовжувала навчатися. Вона збирається отримати рівень B2 з іспанської, пройшла курси інформатики та займається самоосвітою, як робила це в Афганістані, де самостійно вивчила англійську, якою володіє досконало. Тим часом вона сподівається, що бюрократія не стане ще одними дверима, які завадять їй рухатися до мрії про навчання в університеті. «Важко чути, що я не можу вступити до університету, але я продовжуватиму намагатися, якщо є перешкоди, я їх подолаю», — наполягає вона.