Балансуючи на межі банальності, «Ми мріяли про острів»

Рока Казаграна (Сабадель, 1980), лауреат премії Сант Жорді 2024 року, – це роман, який відбиває бажання читати.

Намагаючись продертися крізь прозу, яка змушує «зважувати кожне слово», ми натрапляємо на «крик про допомогу» Карли до Оскара, її партнера, у момент кризи.

Цей крик записаний у щоденнику, подарованому подругою Норою. Раптом нас охоплює тривога: що, як усі романи, які ми захочемо прочитати, будуть хоч якось схожі на цей?