Арктика: новий стратегічний мікрокосм

Протягом тривалого часу Арктика вважалася віддаленою, безлюдною та незначною територією, але тепер вона стає мікрокосмом основних стратегічних тенденцій нашого часу. Конкуренція за Арктику свідчить про сили, які формують світ у наш час. Тут проявляються оновлені інтереси Росії та Сполучених Штатів, зменшення впливу Європи та зростаюча геостратегічна вага Китаю, все це підживлюється кліматичною нестабільністю. У багатьох відношеннях Арктика втілює сучасні політичні лінії глобального рівня.

Однією з найяскравіших ознак цієї конкуренції є зростаюча амбіція Росії та її оновлена рішучість накопичувати та проектувати свою силу. Москва інвестує в військові об’єкти, ядерні криголами, що розчищають шлях через глибокий лід, а також в інфраструктуру, спрямовану на домінування у Північному морському маршруті (ПММ), коридорі, який незабаром може конкурувати з традиційними світовими морськими шляхами. Ця експансіоністська політика узгоджується з більш широкою геополітичною позицією Росії, що простягається від України до Близького Сходу. Кремль прагне повернути колишню сферу радянського впливу та зміцнити свої позиції як світової держави. Арктика, з її багатством нафти, газу та стратегічних мінералів, захованих під вічною мерзлотою, стає ареною, де Росія відчула себе в упевненості кинути виклик західному домінуванню.

Окрім Росії та США, Китай також потрошку розширює свої амбіції в Арктиці, проголошуючи себе «близькою до Арктики державою». Через інвестиції в глибоководні порти, сучасні кораблі, витримані льодом, і економічні партнерства, Пекін намагається закріпитися в управлінні та видобутку ресурсів Арктики. Це відповідає ширшій стратегії Китаю забезпечити собі доступ до критичних мінералів та енергетичних запасів по всьому світу.

Сполучені Штати відповіли зростаючою рішучістю в питаннях Арктики, що зумовлено як стратегічними, так і економічними міркуваннями. За часів адміністрації Трампа ця рішучість набула відверто конфліктного характеру, не лише щодо Росії, але й щодо традиційних союзників, таких як Канада та Данія. Трамп відкрито ставив під сумнів роль НАТО в Арктиці, оскаржував територіальні претензії Канади та навіть пропонував купити Гренландію у Данії, що викликало тривогу у європейських оборонних планувальників. Це сміливий момент, що чітко демонструє, що навіть союзники більше не є імунними до вимог США. Стратегічна нестабільність Трампа та часті конфлікти з партнерами підірвали можливість реалізації єдиної стратегії для західної Арктики.

Однак, навіть коли Вашингтон впроваджує свою геополітику в Арктиці, можливості Сполучених Штатів проєктувати свою силу в регіоні зазнають труднощів через десятиліття деіндустріалізації. США, які колись були світовим лідером у суднобудуванні, більше не можуть виробляти важкі криголами без іноземної допомоги, і натомість залежать від старіючого флоту, що поступається за величиною російському флоту ядерних кораблів. Зниження національного виробництва сталі і фахової інженерної діяльності ще більше послабило можливості країни підтримувати операції в Арктиці, що змусило військових планувальників адаптувати застарілу інфраструктуру під стратегічні потреби.

В той же час, кліматичні дослідники зростаючою тривогою попереджають про можливі наслідки швидкого потепління в Арктиці. Втрата морського льоду не лише прискорює зміну клімату, але й загрожує викликати каскад крайніх погодних явищ, які розповсюдяться за межі Арктики. Без свого відбивного льодового щита темний океан поглинає тепло, як чорне дзеркало, що ще більше підвищує температуру та дестабілізує течії. Ця зміна може призвести до того, що холодне повітря Арктики спуститься на південь, перетворюючи Техас на замерзлу пустелю взимку і залишаючи Внутрішній Захід засушливим під нещадними літніми хвилями спеки.

Арктика вже не є холодною безлюдною територією, а динамічною геополітичною ареною, де великі світові держави змагаються за вплив, ресурси та безпеку. Еволюція її стратегічної важливості відображає ширші глобальні конфлікти: між рішучими авторитарними державами та ліберальними демократіями, економічною експлуатацією та охороною навколишнього середовища, а також між співпрацею та фрагментацією. З розтаненням льоду важливість Арктики лише зростатиме, змушуючи світ зіштовхнутися з глибшими напруженнями, які вона розкриває.