Минуло чверть століття, як він живе з історії, буквально.

У лютому 2000 року Хуан Касамайор (Мадрид, 1968) та Енкарнасьйон Моліна запустили «Escritos de Luis Buñuel», першу з майже 450 назв, які сьогодні, 25 років потому, складають каталог Páginas de Espuma, видавництва, що спеціалізується на оповіданнях та короткій прозі, яке отримало свою назву від вірша Луїса Гарсії Монтеро. Наполегливість, яка приписується арагонцям, є відмінною рисою Касамайор, випускника філологічного факультету Університету Сарагоси, який приїхав до Мадрида для завершення докторської дисертації з поезії XVIII століття. Він закінчив тим, що заснував це незалежне видавництво, яке побудувало міцний зв'язок по той бік Атлантики, і сьогодні видає 16 назв на рік і перевидає 50, як-от оповідання Хав'єра Томео, з гордістю згадує він. «Хто б міг сказати тому хлопчикові, що він буде друкувати в Чилі, Уругваї, Колумбії, Аргентині, Перу, Мексиці та Болівії», — коментує він за чашкою кави в Маласаньї, районі Мадрида, де розташоване його видавництво.

Питання.

Що змінилося у видавничій справі за цю чверть століття?

Відповідь.

Спосіб нашого спілкування. Змінилося те, як ми візуалізуємо, продаємо та рекламуємо книги. Все стало більш атомізованим, є преса, але є й віртуальний світ, кліки, хоча продажі іноді йдуть в інший бік. Поява книги – це не новина, але я переслідую журналістів усіма можливими каналами. Я сумую за факсом.

П.

Арагонська впертість?

В.

Один друг-автор сказав: Хуан не розуміє відмову.

П.

Чи є бум оповідань, який виправдав Páginas de Espuma?

В.

Склалися умови для того, щоб сьогодні більше читали оповідання. Зростають звички до читання та літературна чутливість. Також покращилася комунікація коротких текстів, наприклад, через усі простори творчого письма, які виникли за ці роки.

П.

Який найкращий сюрприз, який ви отримали як видавець?

В.

«Ajuar funerario» Фернандо Івасакі, книга мікрооповідань, є несподіваним бестселером, а «Pelea de gallos» Марії Фернанди Ампуеро — назва, яка з моменту виходу в 2018 році продається з кожним роком більше, ніж попереднього.

П.

Яку пораду ви б дали молодій людині, яка хоче відкрити видавництво?

В.

Не робіть цього. Якщо ви наполягаєте, я вам допоможу. Я навчився на помилках і успіхах.

П.

Найбільший успіх Páginas de Espuma?

В.

Не відходити від оповідань, розширювати каталог класичними чи сучасними творами, завжди з широким розумінням короткої форми. Також повільна і постійна робота в латиноамериканських країнах.

Хуан Касамайор, видавець Páginas de Espuma, в Маласаньї, Мадрид.

Самуель Санчес

П.

Найважливіший урок за ці роки?

В.

Деякі книги навчили мене, що жінкам доводиться боротися більше, як «Vindictas», том, який я видав з Сокорро Венегас, з латиноамериканськими оповідачками. Але слід пам'ятати, що нинішній бум – це бум читачок, а не письменниць. Існує відчуття приналежності та бунту, яке змушує жінок читати інших жінок.

П.

Розмір має значення?

В.

Треба вміти рости. Ми починали вдвох, а зараз нас п'ятеро тут, і шестеро співробітників у Латинській Америці, і у нас є промислова будівля на півдні Мадрида. Нам вдалося зберегти атмосферу любові та встановити хороші зв'язки.

П.

Чи є солідарність між видавцями?

В.

Я видавець гільдії і завжди співпрацював, коли потрібно було допомогти. Ми народилися майже одночасно з Minúscula та Acantilado в рамках цієї бібліодиверсифікації, яка відбулася наприкінці дев'яностих, також з іншими попередніми лейблами, такими як Lengua de Trapo. Я думаю, що ми стали сполучною ланкою між незалежними видавцями шістдесятих і видавцями ХХІ століття. І в цьому є ланцюжок цінностей.

П.

Який автор від вас пішов?

В.

Хон Більбао, але він у нас як перекладач, і Сара Меса. Вони дуже пінисті автори.

П.

Як ви визначаєте «пінистого» автора?

В.

Він цінує обидва береги, має щось від розриву і віддає перевагу зв'язку дружби з видавцем.

П.

Які ваші найближчі виклики?

В.

Покращити дистрибуцію в Сполучених Штатах і знову ввести книги у Венесуелу. Також наполягати на ролі видавця як посередника у сприянні читанню та відвідувати з авторами школи.