«Esa diva», пісня, з якою Melody представлятиме Іспанію на Євробаченні 2025, викликає багато обговорень. Співачка щойно випустила симфонічну версію треку, записану з Оркестром та Хором RTVE. Це сталося через кілька тижнів після презентації остаточної версії, яка прозвучить у травні в Базелі (Швейцарія). Над нею працювали нові продюсери, на відміну від тієї, що перемогла в лютому на Benidorm Fest.

Звукові зміни та промо-кампанія, яку проводять RTVE та співачка по всій Європі, дають свої плоди. Поступово іспанська заявка піднімається в офіційних букмекерських ставках, хоча все ще далека від перших позицій. Спочатку перебуваючи на 33-му місці, після показу нової версії «Esa diva» Melody піднялася на 30-те, а з настанням квітня просунулася до 28-го.

Для продюсування нової версії треку Melody RTVE залучила Ріка Паркхауса та Джорджа Тіззарда, британський дует, відомий як Red Triangle, що працював з міжнародними артистами, такими як Måneskin, Чарлі Пут та Green Day. Для класичної іспанської частини «Esa diva» запросили молодого музичного продюсера з досвідом на європейському ринку — Гільєма Вілу Борраса, валенсійця, що мешкає в Норвегії та продюсує поп- та електронну музику для місцевих артистів.

Ось дві версії «Esa diva» та аналіз їхніх змін від експертів у музичному продюсуванні.

Еміліо Меркадер, артистичний директор MercaderLab та викладач у школі мистецтв TAI, вважає, що оригінальна версія «Esa diva» мала «аранжування та звучання, близькі до того, що артистка робила раніше, з деякими електронними штрихами для наближення до аудиторії Євробачення. Її заявка на Benidorm Fest була добре сприйнята на конкурсі та в країні, свідченням чого є її перемога».

«Інструментарій, який ми можемо почути в оригінальній версії, побудований на електронній основі, близькій до денсу, з іспанськими гітарами, кастаньєтами та епічною перкусією, що нагадують широкій публіці музичні концепції, пов'язані з фламенко та іспанською культурою», — розповідає Меркадер. Тоді як нова версія, призначена для конкурсу в травні в Базелі, «уникає постійного напливу елементів, що нагадують музику, яку Іспанія експортувала в минулі десятиліття». Хоча ці мелодії та гітарні акомпанементи все ще з'являються в новій «Esa diva», вони роблять це «значно стриманіше, залишаючи простір для нового струнного аранжування та іншого арпеджіо іспанської гітари».

Бас-барабан, що відбиває чверті кожного такту та пульс пісні, з'являється пізніше в другій версії, зазначає Меркадер: «Тепер він виникає в передприспіві, замість того, щоб бути присутнім з першого куплету. А приспів абсолютно очищений від гітар та іспанських елементів».

«У другому передприспіві ми знаходимо хори з текстурою вокодера — синтезатора голосів — а інтерлюдія пісні нагадує електронний поп таких артистів, як Леді Гага, щоб завершитися вокальною демонстрацією виконавиці, що завжди працює на Євробаченні», — підсумовує Меркадер.

Карлос Марко, артист, пов'язаний з майже всіма випусками Benidorm Fest як на сцені, так і поза нею, та засновник кількох музичних академій, таких як Jukebox, також проаналізував об'єктивні відмінності між двома версіями щодо продакшну, інструментарію та підходу. Хоча обидві версії «Esa diva» мають спільну структуру та основну мелодію, їхні підходи до продюсування різні, коментує Марко.

«Оригінальна версія має більш розроблений інструментарій, з міксом, що містить більше шарів, нюансів та динаміки. Вокальна обробка більш природна та пряма, а побудова кожної секції пропонує контрасти та гармонійну різноманітність», — зазначає музикант. «Версія для Євробачення вводить симфонічний вступ, пріоритезує електронні баси та використовує більш виражений ритмічний малюнок з латинським впливом. Мікс більш компактний і зосереджений на звуковому ударі, з більш обробленим вокалом, співаним більш витончено, та використанням хорів як виділеного елемента», — порівнює він.

Тоді як оригінал «має більш гібридну ритмічну обробку, менш позначену урбаністикою та більш відкриту за структурою», ритмічні патерни євроверсії «використовують більш латинський підхід, з більш вираженим ритмічним малюнком, близьким до реггетону, підсиленим електронними басами зі звуками на низьких частотах», — продовжує він.

«Обидві версії використовують різні засоби для розповіді однієї й тієї ж пісні: оригінальна — через гармонійне багатство та звукову еволюцію; євроверсія — через ритмічну силу та театральну проєкцію. Йдеться не про те, яка краща чи гірша, а про два можливих прочитання одного й того ж музичного повідомлення», — резюмує артист, колишній учасник гурту Auryn.

Що таке музичний продюсер?

Еміліо Меркадер пояснює суть роботи музичного продюсера: «Музичний продюсер для музики — це те саме, що режисер для кіно чи театру в найбільш артистичному аспекті. Це також той, хто відповідатиме за створення звуку, ідентичності, врешті-решт, бренду разом із звукозаписною компанією, якщо вона є, або безпосередньо з артистом».

Звучання пісні чи альбому — це «вся ця сукупність аранжувань, мелодій, текстів, інструментарію, гармоній та ритміки, що зроблять артиста унікальним та впізнаваним», — коментує Меркадер. «Для цього продюсери використовують такі інструменти, як гармонія, ритм чи тексти, крім інструментів та звучань, властивих кожному стилю. Таким чином, ми можемо привабити аудиторію, на яку артист хоче орієнтуватися».

Важливо не плутати поняття продюсера з аранжувальником чи бітмейкером, застерігає Меркадер. «Останніми роками термін „музичний продюсер“ почали використовувати для позначення людей, які роблять аранжування, зазвичай за допомогою комп'ютера, на основі тексту або створюють ритмічно-гармонійні основи, що призводять до мелодій і, нарешті, до пісні», — уточнює він.