Декількома словами
Європейські музеї все частіше адаптують свої простори та програми для дітей віком від 0 до 2 років. Експерти вважають, що раннє долучення до культурного досвіду сприяє розвитку немовлят та допомагає батькам. Ця тенденція змінює уявлення про доступність музеїв для сімей.
Уявлення про музей як про тихе, майже сакральне місце, де дітям, особливо найменшим, не місце, починає змінюватися. Дедалі більше культурних центрів у Європі переглядають свої правила та програми, прагнучи стати більш доступними для сімей та привабливими для дітей віком від 0 до 2 років. Це викликає дискусії, але прихильники раннього долучення до культури стверджують, що музеї можуть відіграти важливу роль у розвитку немовлят.
Візит до музею чи галереї надає багатий сенсорний та інтелектуальний досвід, що, на думку фахівців, сприяє розвитку сприйняття, когнітивних функцій та мовних навичок у дітей раннього віку. Чи здатні немовлята повноцінно брати участь у культурному процесі? Багато експертів вважають, що так, і музеї повинні це враховувати.
Яскравим прикладом цієї тенденції стало нещодавнє відкриття в паризькому Містечку науки та індустрії (Cité des Sciences et de l’Industrie) спеціального простору для дітей віком від 0 до 2 років. Цей центр є орієнтиром для інших установ у Франції та Європі, які прагнуть адаптувати умови для сімей з маленькими дітьми.
Рафаель Шане, директор з виставок Містечка науки та індустрії, зазначає, що їхня особливість – концентрація виключно на групі 0-2 роки. «Ми виявили, що діти до двох років поводяться інакше, коли поруч немає старших дітей», – пояснює він. Після п'яти років експериментів із публікою, у грудні 2024 року відкрився зал площею 250 квадратних метрів, повністю призначений для немовлят. Поряд із центром у Клермон-Феррані, що спеціалізується на знайомстві з мистецтвом дітей 0-6 років, паризьке Містечко науки вважається піонером у Франції в цьому напрямку.
Ідея створення такого простору виникла зі спостереження: старші діти часто приходять із молодшими братами та сестрами, чиї потреби та особливості взаємодії з батьками раніше не враховувалися. Мета – створити середовище, де немовлята, які починають повзати чи ходити, можуть безпечно досліджувати світ на рівні підлоги, основного для них місця взаємодії. Простір створено з використанням перероблених матеріалів і включає зустрічі з професіоналами, консультації для батьків, читання казок, танцювальні та театральні вистави, адаптовані для найменших.
У паризькому центрі батьків закликають прибирати телефони та дозволяти дітям досліджувати самостійно, втручаючись лише за наявності ризику. Це запрошення дорослим стати на рівень дитини, спостерігати за її взаємодією з оточенням без метушні повсякденного життя.
Дослідження підтверджують важливість ранньої стимуляції. Психотерапевтка Софі Марінопулос на замовлення Міністерства культури Франції у 2018 році підготувала доповідь, де попереджала про можливий культурний дефіцит у дітей через погіршення стосунків у сім'ї. Долучення до культури з раннього віку, на її думку, є фундаментальним для розвитку цивілізації.
Музеї починають розуміти, що діти – це повноцінні відвідувачі. Рафаель Шане бачить у цьому виконання громадської місії – передачу знань. Хоча він розрізняє містечко науки, де можна бігати і торкатися, та художню галерею, сама тенденція очевидна.
Велика Британія також є піонером в адаптації культурних установ для немовлят завдяки таким організаціям, як Kids in Museums. З 2003 року вони працюють над тим, щоб зробити музеї більш гостинними для сімей та дітей. Виконавча директорка організації Елісон Боуер підкреслює ключову роль музеїв у добробуті суспільства та розумінні світу, що швидко змінюється. Адаптація допомагає не лише дітям, але й батькам, знижуючи соціальну ізоляцію, яку відчувають багато молодих батьків.
Kids in Museums спільно з Baby Lab Університету Сассекса досліджували, як немовлята сприймають музейний простір залежно від того, перебувають вони на руках, у візку чи повзають. Звіт університету підтверджує, що немовлята здатні брати участь у культурних та естетичних досвідах, а відвідування музею сприяє їхньому всебічному розвитку.
Музеї англосаксонського світу, такі як Тейт Модерн та Національна галерея в Лондоні, а також МоМА у Нью-Йорку, часто наводяться як приклад найкращих практик. Однак експерти зазначають, що в багатьох країнах, наприклад в Іспанії, напрямок адаптації для дітей 0-3 років сильно відстає, за винятком деяких наукових центрів. В Іспанії лише окремі музеї, як Музей Тіссена, роблять кроки для залучення цього сегмента аудиторії.
Деякі фахівці вважають, що відвідування традиційних музеїв не надто актуальне для дітей до 3 років, які ще не можуть оцінити витвори мистецтва та потребують руху й дослідження. Вони можуть навіть відчувати дискомфорт у просторі, де не можна бігати і торкатися експонатів. Це також викликає побоювання у керівництва музеїв через ризик пошкодження робіт. Проте, більшість погоджується: необхідно докладати зусиль для адаптації музейного простору для сімей, створюючи умови для відпочинку, харчування та ігор, аби батьки не відмовлялися від відвідування музеїв на роки. І, безумовно, важливо активно працювати над програмами для дітей старшого віку, які перебувають на піку своєї допитливості.
