У маленькому загубленому каталонському селі Санта-Аврора-де-ла-П'єтат народжується дитина. Ця незвичайна подія слугує драматургині та режисерці Клаудії Седо основою для створення прекрасної притчі на захист різноманіття форм людського життя. У її постановці жителів села грають актори з різними особливостями: від священника на інвалідному візку до глухого радіоведучого, який спілкується мовою жестів. Критики відзначають, що вистава «Fantàstic Ramon» — це важливий спектакль, який «зростатиме від показу до показу», стаючи утвердженням уважності, спостережливості та спокою.

Тим часом у Мадриді представляють виставу «Гіркі сльози Петри фон Кант». Режисерка Ракель Камачо, відома своїми візуально яскравими постановками, взялася за культову п'єсу Райнера Вернера Фассбіндера, яка стала знаковою для багатьох митців театру та кіно. У виставі задіяні п'ять сильних акторок: Ана Торрент, Аура Гаррідо, Селія Фрейхейро, Хулія Монхе та Марія Луїса Сан Хосе. Здавалося б, що могло піти не так? Попри «фантастичні костюми [в естетиці домінатрікс], винахідливу сценографію, хорошу музику та живі пісні», деякі оглядачі вважають постановку дещо манірною, оскільки «персонажам бракує глибини».

Нарешті, Йоланда Гарсія Серрано та Хуан Карлос Рубіо представили п'єсу «Музика для Гітлера» під режисурою Рубіо. Вистава розповідає про моральну стійкість каталонського віолончеліста Пау Казальса, який відмовився виступати для нацистського режиму Гітлера перед Другою світовою війною, а згодом і перед країнами-союзниками через їхні угоди з диктатурою Франко. Автори використовують постать Казальса, щоб «проілюструвати етичну дилему, з якою стикається людина, коли її спонукають служити злочинній справі».