Рішення уряду Іспанії, всупереч власній позиції останніх п'яти років, дозволити бенедиктинській громаді залишитися в Долині Куельгамурос (раніше відомій як Долина Полеглих) не передбачає жодних поступок з боку виконавчої влади, крім дозволу Церкви на запуск міжнародного конкурсу ідей для переосмислення меморіалу. Про це повідомляють джерела в Міністерстві у справах президента.

Після останньої зустрічі Папи Римського з Педро Санчесом у жовтні минулого року, з офісу прем'єр-міністра повідомили, що працюють над двома питаннями: виплатою іспанською Церквою компенсацій за педофілію та виселенням бенедиктинців з Куельгамурос як частиною процесу переосмислення комплексу, передбаченого законом про демократичну пам'ять. Зрештою, монахи залишаються. На запитання, чи була поступкою уряду в обмін на це згода Церкви на акти відшкодування жертвам насильства, урядові джерела запевняють, що ці переговори «йдуть окремим руслом і не пов'язані з угодою щодо Куельгамурос».

Єпископи місяцями попереджали, що не будуть співпрацювати, надаючи гроші, і продовжуватимуть «відшкодовувати» постраждалим через свої внутрішні процеси. Понад сто жертв, які зверталися до цих церковних процесів, заперечують, що Церква їм щось відшкодовує. Свідчення вказують на сімох монахів бенедиктинської громади в Куельгамурос до 70-х років, які сексуально домагалися їх у дитинстві.

Переговори вів Фелікс Боланьос, міністр у справах президента та юстиції, відповідальний за відносини з Церквою. Джерела в міністерстві підкреслюють, що після зміни позиції профранкістські «елементи» в громаді були усунені, маючи на увазі пріора Сантьяго Кантеру, який у молодості двічі балотувався від Фаланги і ледь не був заарештований у день ексгумації останків Франко, проти якої він виступав до кінця. У будь-якому разі, уряд досі стверджував, що присутність «бенедиктинської громади» у меморіалі «несумісна» з його переосмисленням.

Після підписання угоди з Церквою, уряд найближчими днями запустить міжнародний конкурс ідей для реконструкції Долини Куельгамурос, який включатиме створення музею пам'яті або центру інтерпретації на її території. Урядові джерела запевняють, що «переосмислення продовжиться і в базиліці». Мадридська архієпархія у своїй заяві повідомила, що «остаточно узгоджено лише перебування бенедиктинської громади та незаборону богослужінь у Базиліці, а також повагу до всіх релігійних елементів за її межами». «Будь-які інші аспекти, пов'язані з переосмисленням, – додають вони, – є виключною компетенцією Святого Престолу та уряду, які вели переговори. Щодо втручань всередині храму, їх вивчатимуть з дотриманням літургійних критеріїв та мети, з якою була зведена Базиліка».

Церква також увійде до складу журі

Проєкт має бюджет 30,5 мільйонів євро, з яких 26 мільйонів підуть на будівельні роботи (з бюджету Міністерства фінансів), а решта – на конкурс та гонорари: по 60 500 євро для кожної з 10 робіт, відібраних на першому етапі, та ще 60 500 євро для переможця. Ідею-переможця обиратиме «незалежне журі», за словами джерел у Міністерстві житлового будівництва, яке візьме на себе витрати, пов'язані з конкурсом. До складу журі увійдуть дев'ять членів: представники різних міністерств, професіонали з Колегії архітекторів та один представник Церкви. Щодо термінів, уряд планує розпочати роботи наприкінці 2026 року. Будь-яка затримка або дострокові вибори можуть зірвати проєкт, як це вже сталося, коли уряд Хосе Луїса Родрігеса Сапатеро, вже у статусі виконувача обов'язків, у листопаді 2011 року представив звіт комітету експертів, що пропонував перенести останки Франко з Долини Полеглих. Маріано Рахой, тодішній лідер Народної партії та переможець виборів, поклав його «під сукно». Соціалістам довелося чекати вісім років, до жовтня 2019 року, щоб, вже перебуваючи при владі, перенести могилу диктатора на цвинтар Мінгоррубіо.

Ексгумація Франко стала першим етапом переосмислення Долини. За нею послідувало перенесення у квітні 2023 року останків засновника Фаланги Хосе Антоніо Прімо де Рівери; зміна назви комплексу (з «Полеглих» на «Куельгамурос») та, з червня 2023 року, судово-медичні роботи всередині крипт для задоволення понад 160 запитів родичів, які бажають повернути останки своїх близьких, похованих там (здебільшого перенесених до мавзолею без їхнього відома після ексгумації тіл з масових поховань за часів диктатури Франко). Залишалися два незавершених етапи: виселення бенедиктинської громади та міжнародний конкурс ідей для перетворення мавзолею на центр інтерпретації. Уряд відмовився від першого, стверджуючи, що «не було альтернативи» для реалізації другого за умови спротиву Церкви. Незважаючи на все, вони заявляють, що «дуже задоволені» угодою.

Технічне завдання конкурсу ідей включає три елементи: пояснення того, як був побудований меморіал (значною мірою працею ув'язнених); опис епохи його зведення (під час диктатури Франко та з якою метою — спочатку він мав вмістити лише жертв націоналістичного табору, «полеглих за Бога та Іспанію», але багато родин відмовились через затримки у будівництві); та його значення — симбіоз релігії та політики в будівлі, націонал-католицизм. Джерела в Міністерстві територіальної політики та демократичної пам'яті зазначають, що очікують на подання «мультидисциплінарних команд», до складу яких увійдуть архітектори, митці, ландшафтні дизайнери та історики, і визнають, що знайти спосіб надати комплексу «демократичний погляд» буде «непросто». Вони також сподіваються отримати ідеї «великого впливу» та орієнтуються на інші простори, такі як Меморіал жертвам Голокосту в Берліні; Меморіал за мир та справедливість у Монтгомері, Алабама; Центр пам'яті, миру та примирення в Боготі; Меморіал жертвам насильства в Чапультепеку, Мехіко, або Музей пам'яті та прав людини в Сантьяго-де-Чилі.