Думка іспанців про Європейський Союз

Думка іспанців про Європейський Союз еволюціонувала, особливо після фінансової кризи 2008 року, але загалом залишалася позитивною, навіть вищою за середню по ЄС. Це пов’язано з тим, що іспанці пов’язують демократичні та економічні зміни з членством в ЄС. І небезпідставно, адже, за розрахунками економістів Хосе Луїса Гонсалеса Вальве та Мігеля Анхеля Бенедикто Солсона, Іспанія отримала від ЄС, через різні програми солідарності, еквівалент трьох планів Маршалла. Це втричі більше допомоги, ніж надали США Європі після Другої світової війни, що було вирішальним для її відновлення.

Випробування довіри до ЄС

Найбільшим випробуванням довіри іспанців до ЄС стала фінансова криза 2008 року, яка призвела до значних скорочень соціальних витрат для забезпечення виплати боргів європейським банкам (стаття, внесена до Конституції без обговорення за уряду Родрігеса Сапатеро). Криза COVID-19 та фонд Next Generation відновили частину цієї довіри, яка сьогодні становить 70%.

Масштабний проєкт переозброєння

Тепер іспанські єврооптимісти зіткнуться з іншим важливим випробуванням – масштабним проєктом переозброєння для захисту України та безпеки Європи. Наразі немає чіткого розуміння, як фінансуватимуться ці величезні інвестиції: чи дозволять випуск більшого боргу кожній країні? Чи буде випущено більше європейського боргу? Чи буде підвищено податки? Кому? Чи буде скорочено витрати? Які? Логічно було б очікувати, що позиція кожної країни в Брюсселі з цих питань має бути попередньо підтримана відповідними парламентами. В Іспанії це видається складним, оскільки в Конгресі депутатів навіть не відбулося конкретних дебатів щодо кризи в Україні та можливості того, що найбільші гарантії її захисту будуть взяті на себе не всім Союзом, а групою країн-членів. Як далеко може зайти участь Іспанії в цьому захисті? Чи стане вона частиною найбільш відданої групи, навіть з відправкою військ для підтримки можливої мирної угоди (або припинення вогню), чи обмежиться фінансовими аспектами та постачанням матеріалів?

Теоретично, дебати в Конгресі депутатів не повинні бути бурхливими, оскільки дві найбільші партії, PSOE та PP, мають схожі позиції, що спостерігається в Європейському парламенті, де групи Народної партії та соціал-демократів значною мірою збігаються. Цілком можливо, що Християнсько-демократична партія майбутнього канцлера Німеччини Фрідріха Мерца погодиться на відправлення військ. Альберто Нуньєс Фейхоо не може не погодитися з Мерцем, з яким йому потрібно встановити добрі відносини. Проте парламентські дебати в Іспанії відбуваються не так, як у Брюсселі. З одного боку, Фейхоо міг би скористатися цим, щоб залучити виборців Vox, збентежених підтримкою Путіна та зрадою українців, здебільшого християн, відданих Діві Марії та Ісусу Христу. З іншого боку, лідер PP не збирається упускати жодної нагоди, жодних дебатів, жодного моменту, щоб вимагати відставки Санчеса та критикувати його, хоча він вже переконаний, що президент добуде до кінця терміну. Зі свого боку, Санчес щойно скликав у Монклоа лідера опозиції разом з іншими парламентськими групами (крім Vox), щоб пояснити їм ситуацію, але цей запізнілий жест не означає жодного «стратегічного зближення». «Цього не станеться і немає сенсу, щоб це сталося», – запевняє колишній міністр PP: «Ні Фейхоо не зробить жест доброї волі, ні Санчес не може забути про більшість, яка підтримує його в уряді, тобто про голоси Sumar та Podemos».

Згідно з Євробарометром, опублікованим навесні 2024 року, 68% іспанців вважають, що Європейський Союз є «простором спокою посеред неспокійного світу», і підтримують спільну політику безпеки та оборони (84%), імміграції (84%) та енергетики (81%). Буде дуже цікаво спостерігати, які зміни зафіксує наступне опитування.