Гадаю, це ефект хорошого фільму: щоразу, коли його переглядаєш, відкриваєш нові шари, навіть якщо бачив його п'ятсот разів за місяць. Я говорю про «Мій сусід Тоторо», казку Міядзакі 1988 року. Дві дівчинки переїжджають у село і там знайомляться з велетенським чарівним кроликом, який хропе, виє і час від часу з'являється біля стовбура камфорного дерева.