Пропозиція щодо поглинання Banco Sabadell банком BBVA, якщо вона буде реалізована, може зробити ілюзорними амбіції глави уряду Каталонії Сальвадора Ільї повернути регіону економічне лідерство в Іспанії. Якщо угода відбудеться, проєкт Ільї, спрямований на виведення Каталонії в лідери іспанської економіки в найближчі роки, буде неявно дезавуйований акціонерами єдиного на сьогоднішній день великого банку зі штаб-квартирою в Каталонії.

План Ільї під назвою "Каталонія Лідерує" передбачає інвестиції у розмірі 18,5 мільярда євро до 2030 року з метою повернення регіону позицій економічного лідера серед іспанських автономних спільнот. Каталонія поступилася цим місцем Мадриду близько десяти років тому. Однак не зрозуміло, чи означає нинішня класифікація регіонів за економічними показниками справжнє лідерство. Останніми десятиліттями Каталонія не просто втратила позиції. Прискорені економічні перетворення останнього півстоліття призвели до суттєвих змін у відносному становищі Каталонії в іспанському контексті.

Іспанія більше не є аграрною економікою з промисловими центрами лише в Каталонії, Країні Басків та Астурії. Мадрид вже не тільки політична та адміністративна столиця, а й потужний міжнародний фінансовий, промисловий та комерційний центр. Модернізація економіки Іспанії, що була однією з історичних цілей каталонського руху, вже відбулася. Це нова реальність, яка породила потужну економіку. Хоча в ній зберігаються значні соціальні та регіональні нерівності, загальне зростання перерозподілило ролі всіх учасників. На різних етапах та за різного політичного лідерства Каталонія ефективно сприяла цьому напрямку, але не очолювала процес.

Вже давно неправда, що Каталонія та Країна Басків є єдиними великими індустріальними центрами. Великі автомобільні заводи десятиліття тому з'явилися також у Сарагосі, Мадриді, Галісії, Кастилії, Валенсії, Наваррі – це лише один приклад сектору.

Політичні чинники сильно впливають на важливі економічні рішення, і битва за поглинання Banco Sabadell нагадує іншу історію, що сталася у 2005 році. Тоді спроба поглинання енергетичної компанії Endesa могла зробити її енергетичним лідером в Іспанії. Та операція провалилася через сильне протистояння економічних та політичних кіл Мадрида, відкрито очолюваного Народною партією (PP). Тодішній президент регіонального уряду Мадрида Есперанса Агірре озвучила гасло "краще німецька, ніж каталонська", яке дуже коротко резюмувало політичний контекст тієї битви.

Подібне розповідали і в оточенні тодішнього глави уряду Каталонії Паскуаля Марагаля. В одному з поворотів переговорного процесу про реформу Статуту автономії президент уряду Іспанії Хосе Луїс Родрігес Сапатеро визнав Марагалю: "Статут та Endesa одночасно не вийде". Суть питання полягала саме у неприйнятті Мадримом економічного лідерства Каталонії. Президент уряду вважав, що має достатньо сил, щоб нав'язати іспанським правим покращення самоврядування Каталонії, але не каталонське лідерство в іспанському енергетичному секторі. Кінець відомий і дуже показовий: Endesa опинилася у власності італійського держави. Сапатеро і Марагаль добилися ухвалення свого Статуту в 2006 році, але в 2010 році PP також скасувала його через Конституційний суд. Пил 2005 року та пізніших подій призвів до напруженості 2017-го.

Тепер на кону саме умови для [економічного] лідерства.