Дарвін би його спробував.

Розповідають, що під час своєї подорожі на борту «Бігля» Чарльз Дарвін кидав у казан будь-яку екзотичну тварину, яку знаходив. Оскар Лопес-Фонсека пропонує нам пройтися кухнями світу з кулінарними дослідами, які батько теорії еволюції напевно наважився б спробувати в тій подорожі.

Майже 31 рік тому, під час подорожі до Мавританії, я вперше дізнався, що можна пити пастеризоване верблюже молоко. Тоді місцева компанія Tiviskis продавала його в півлітрових тетрапаках — і продовжує робити це сьогодні — у місцевих супермаркетах і вихвалялася тим, що є першою в Африці та практично у світі, хто запропонував його в цих популярних упаковках. Проте верблюже молоко не було тоді — і не є зараз — екзотичним продуктом ні в Мавританії, ні в інших країнах цього континенту та Азії, де зосереджена більшість із понад 41 мільйона голів, які, за оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), живуть у світі двох видів верблюдів: одногорбих (дромедарів, чия наукова назва Camelus dromedarius) і двогорбих (бактріанів, Camelus bactrianus). Насправді, кочівники-пастухи, які споконвіку розводили цих тварин, споживали їхнє молоко не лише як таке, а й у вигляді інших молочних продуктів, таких як сусак у Кенії та Сомалі, айраг у Монголії чи шубат у Казахстані. Якщо порівнювати з молоком, яке переважно споживають в Іспанії, коров’ячим і козячим, верблюже молоко не відрізняється ні запахом, ні кольором. Відмінною характеристикою є його смак. З першого ковтка відчувається легкий солонуватий відтінок, який привертає увагу і, у випадку з людьми, які не дуже люблять молоко, як я, є дуже привабливим. Дехто запевняє, що його смак більше схожий на смак жіночого грудного молока, ніж коров’ячого — мої дитячі спогади не сягають так далеко, тому я не можу підтвердити це твердження, — а інші стверджують, що найбільше воно схоже на кобиляче. Влучні ці порівняння чи ні, але особливий смак верблюжого молока походить від його раціону, який складається переважно з пустельних рослин.

Верблюди з Dromemilk Camel Bio Farm на Фуертевентурі. Зображення надано компанією. Dromemilk Camel Bio Farm В Іспанії компанія з Фуертевентури, Dromemilk Camel Bio Farm, розпочала авантюру з його виробництва і ось-ось почне його комерціалізацію завдяки молоку, яке отримує від 400 особин канарського верблюда, автохтонної породи дромедарів, що перебуває «під загрозою зникнення», як попереджає Гуасімара Кабрера, генеральна директорка компанії. Хоча цін на продаж їхньої продукції ще немає, побіжний погляд на інтернет-магазини, які пропонують його імпортованим з таких країн, як Дубай або навіть Австралія, показує, що воно не буде дешевим, аж ніяк: півлітра коштує від 35 євро, а якщо обрати версію в порошку, то півкілограма (з якого можна приготувати п’ять літрів) коштує понад 100 євро. Причин цьому кілька. По-перше, верблюдиця досягає репродуктивної зрілості лише у віці п’яти років. І, крім того, з цього моменту кількість літрів, які вона виробляє, далека від показників великої рогатої худоби. З огляду на все це, виробництво верблюжого молока набагато дорожче, ніж коров’ячого… і, за капіталістичною логікою, ціни продажу також.

Проте верблюже молоко призначене не лише для тетрапаків, незважаючи на те, що досвід показав, що деякі типові молочні продукти, такі як масло, сир або йогурт, важче отримати з нього через меншу кремоподібність і згортання, ніж з коров’ячого. Dromemilk, наприклад, планує виробляти сири, шоколад і йогурти, а нещодавно представила енергетичний напій і десерт з верблюжим молоком — і, отже, з його особливим солонуватим відтінком — а також косметичні продукти через його корисні властивості для чутливої шкіри. Насправді, в інтернеті вже є велика пропозиція брускового мила, яке містить його серед інгредієнтів і яке обіцяє вилікувати або полегшити деякі дерматологічні захворювання.

Зображення процесу виробництва верблюжого молока, надані компанією Dromemilk Camel Bio Farm. Dromemilk Camel Bio Farm Ці передбачувані терапевтичні властивості верблюжого молока вихваляли з давніх часів. Коран, священна книга ісламу, стверджує, що пророк рекомендував вживати його через його користь для здоров’я. Насправді, у давнину його призначали для лікування певних захворювань, приписуючи йому антиоксидантні, антибактеріальні, противірусні, протигрибкові та протиартритні властивості. І на довершення до всього, в Ефіопії вважають, що воно має властивості афродизіаку, а в сусідньому Сомалі — магічні властивості, якщо його випити вночі одразу після того, як верблюди напилися води після тривалого періоду спраги. Чи є наукове підтвердження цим двом останнім передбачуваним перевагам? Звісно, ні. Що є правдою, так це те, що нещодавні дослідження показали, що верблюже молоко має поживну структуру, подібну до коров’ячого за вмістом калорій, білків і вуглеводів, але менше жиру, ніж останнє, а також містить у п’ять разів більше вітаміну С і втричі більше заліза. Крім того, воно має компоненти з властивостями, дуже схожими на інсулін, що робить його варіантом для людей з діабетом, і не містить бета-лактоглобуліну, основного алергенного білка коров’ячого молока, що робить його більш засвоюваним і придатним для людей з непереносимістю лактози. З огляду на все це, дехто приписує йому банальний епітет «суперпродукт». Звісно, також було встановлено, що у людей, не звиклих його пити, воно може мати неприємний послаблювальний ефект, якщо вживати його гарячим. Ну, ніщо не ідеальне, якщо дозволите мені перефразувати фінал фільму «У джазі тільки дівчата».