Ізольована у безмежжі Атлантичного океану, з населенням лише 390 000 осіб та інтегрована в НАТО, але без власної армії, Ісландія шукає опори на геополітичній арені, де загрози множаться. Сполучені Штати відкрито висловили намір привласнити сусідню Гренландію, а Північне полярне коло, що межує з країною на півночі, стало новим бажаним об’єктом для великих держав. У цьому контексті новий уряд Ісландії, який перебуває при владі лише три місяці, відновив стару вимогу, що була заморожена останніми роками: вступ до Європейського Союзу. «Ми можемо бути невеликим форпостом проти інших загроз, чи то з боку Китаю, Росії чи інших країн», — заявила минулого тижня міністр закордонних справ Ісландії Торгердур Катрін Гуннарсдоттір під час офіційного візиту до Іспанії.

Гуннарсдоттір (Рейк’явік, 59 років), лідер лібералів, розмовляла з журналістами минулої п’ятниці, через кілька годин після обіду зі своїм іспанським колегою Хосе Мануелем Альбаресом у палаці Віана в Мадриді та перед зустріччю з міністром оборони Маргаритою Роблес на авіабазі Торрехон-де-Ардос. Під час півгодинного інтерв’ю Гуннарсдоттір неодноразово згадувала слова «безпека» та «оборона». Вона підкреслила, що Ісландія та Іспанія мають схожі погляди на права людини. «У цей час, коли очевидно, що робляться спроби згорнути стільки прав, важливо, щоб такі нації, як наші, голосно висловлювали свою думку», — зазначила міністр, чия партія, Ліберальна партія реформ (правоцентристська), виникла у 2016 році як відкол від соціал-демократичної Партії незалежності.

Північна країна планує відкрити своє перше посольство в Іспанії до кінця літа. «Це було дуже необхідно. Окрім торговельних, соціальних та культурних обмінів, Ісландія та Іспанія є членами НАТО. Сподіваюся, ми також будемо разом у Європейському Союзі», — вказує Гуннарсдоттір, натякаючи на ідею можливого вступу до блоку двадцяти семи, яка витала в її політичній кар’єрі десятиліттями.

У липні 2009 року Ісландія подала заявку на вступ до ЄС після краху своєї банківської системи. Але в грудні 2013 року уряд призупинив переговори про вступ, а в березні 2015 року країна попросила припинити її розгляд як кандидата. Недавнє опитування демоскопічної компанії Prósent показує, що 45% ісландців виступають за вступ, тоді як 35% — проти. Згідно з урядовою угодою, не пізніше 2027 року буде проведено референдум щодо початку переговорів.

За словами Гуннарсдоттір, «не так багато потрібно», щоб прокласти шлях до вступу, особливо тому, що Ісландія тісно співпрацює з ЄС як член Європейського економічного простору (ЄЕП). Її членство в Шенгенській зоні та Європейській асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) є ще двома сприятливими факторами. «Безперечно, найделікатнішим буде досягнення угоди щодо сільського господарства та управління рибальством», — підкреслює вона.

Усвідомлюючи ключову роль Ісландії у світовій геополітиці через її розташування в Північній Атлантиці — з Північним полярним колом, що перетинає країну в її найпівнічнішій точці, — міністр не вагаючись згадує про «розширення власної зони економічної та оборонної безпеки ЄС», відповідаючи на запитання про зміни, які спричинить інтеграція її країни до європейського клубу. Зростаючий інтерес наддержав, таких як США, Китай та Росія, до Арктики може сприяти військовому використанню острова, що, безсумнівно, оновить роль північної країни в НАТО — вона єдиний член без власної армії. Йшлося б, за її словами, про «невеликий форпост» для захисту Європи від загроз з боку Китаю, Росії «чи інших країн».

У сфері безпеки уряд Ісландії також зосереджений на чотирьох підводних кабелях, що з’єднують острів з Фарерськими островами, Ірландією, Шотландією, Данією, Гренландією та Новою Шотландією (Канада). Всі вони відіграють ключову роль у телекомунікаціях, енергетиці, фінансах та охороні здоров’я європейського острова. «Ми маємо бути дуже уважними до цієї підводної інфраструктури. Якщо міжнародне право не поважатиметься, то ісландці опиняться по шию у воді, кажучи прямо», — попереджає очільниця МЗС. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну низка інцидентів на різних ділянках інфраструктури, що пролягає дном європейських морів, особливо в Балтійському морі, викликали тривогу.

Новий коаліційний уряд Ісландії, що працює з грудня 2024 року, визначив пріоритетом розробку політики безпеки та оборони у співпраці з усіма парламентськими партіями. «Ми хочемо надіслати чіткий сигнал решті світу: ми серйозно ставимося до цих питань», — зазначає міністр закордонних справ, перелічуючи деякі із запланованих заходів, серед яких запуск безпілотного підводного апарату для спостереження у співпраці з Береговою охороною Ісландії для посилення моніторингу підводних кабелів та портів. «У разі пожежі всім нам потрібні пожежники», — зауважує вона.

Відповідаючи на запитання про візит делегації адміністрації Дональда Трампа до Гренландії на тлі напруженості між сусіднім островом та США, Гуннарсдоттір не вагаючись називає його, як і її данські колеги, «неприйнятним». Підкресливши, що відносини між Ісландією та Сполученими Штатами «завжди були добрими», вона підсумовує: «І данці, і гренландці готові до діалогу, переговорів та співпраці. Я категорично проти односторонньої агресії. Краще, щоб нації, які досі боролися за свободу, об’єднувалися та співпрацювали».