Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) підтримав Конституційний суд Іспанії

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) підтримав Конституційний суд Іспанії, визнавши неприйнятними скарги двох членів Президії парламенту Каталонії щодо кримінального провадження, відкритого проти них в Іспанії за непокору в 2019 році. Судді Страсбурга вважають, що рішення Конституційного суду, які завадили Президії парламенту повторно відкрити дебати про незалежність у жовтні 2019 року, «були законними та передбачуваними і не були непропорційними».

У цьому контексті європейські судді нагадують, що до цих спроб інші рішення «з тих самих питань» вже визначили їх неконституційність. Крім того, «оскаржені рішення мали на меті підтверджувати знову і знову початок одностороннього процесу відокремлення та створення незалежної держави, а також ставити під сумнів парламентську монархію як систему правління та посаду глави держави, хоча обидва питання явно не входять до компетенції автономного парламенту, як роз’яснив Конституційний суд у рішеннях, якими неодноразово скасовував подібні рішення як неконституційні», – додають вони у своїх міркуваннях. У цьому вони також стверджують, що сам орган гарантій зазначив, що ці типи резолюцій «можуть вільно обговорюватися в Генеральних кортесах, (...) які є конституційним органом, що представляє народний суверенітет в Іспанії».

Члени Страсбурзького суду наголошують, що «Конституція Іспанії не може бути змінена іншими способами, окрім передбачених законом, що було саме метою каталонського парламенту».

Рішення про неприйнятність, яке Страсбург підкреслює як «остаточне», стосується позовів, поданих між 2020 і 2022 роками колишнім віце-президентом парламенту Жозепом Костою; першим секретарем Президії парламенту Еусебі Кампдепадросом та іншими 30 депутатами, які європейські судді вирішили об'єднати. У конкретному випадку Кости судді також відхиляють те, що процес, відкритий проти колишнього віце-президента парламенту за непокору рішенням Конституційного суду, був «політичним», відхиливши його аргумент про те, що це було зроблено з метою перешкодити йому здійснювати свої права.

Позивачі стверджували перед Страсбургом, що Президії було заборонено дозволяти певні дебати в парламенті Каталонії шляхом примусу з боку Конституційного суду, який, як вони стверджували, розширив свої повноваження в рамках процедур виконання. Вони також стверджували, що цими рішеннями їм було заборонено виконувати свої обов’язки як парламентаріїв. У своїх скаргах позивачі посилалися, серед іншого, на статті 10 (яка гарантує свободу вираження поглядів) і 11 (про свободу зібрань та об'єднань) Європейської конвенції з прав людини, щоб захистити право парламенту обговорювати каталонську незалежність. ЄСПЛ, однак, нагадує у своєму рішенні, що з першої резолюції 2015 року, яка відкрила процес до незалежної Каталонії, Конституційний суд неодноразово визнавав неконституційними та скасовував кілька інших резолюцій «з тими самими цілями». Тому позивачі могли передбачити, що до них знову будуть застосовані ті самі положення, зазначають судді.

Але перш за все, у своїй аргументації, судді Страсбурга погодилися, що рішення, про які йдеться в цій справі, служили законній меті: «Захист конституційного ладу та процедур перегляду Конституції, а також захист прав інших».