Командир Роман Інгунса

Командир Роман Інгунса на початку 1922 року оглядав один з британських таборів, куди потрапило різноманітне військове обладнання, яке використовували союзники під час Першої світової війни, коли мимоволі натрапив на апарати для прослуховування, які привернули його увагу. Він запитав, для чого вони призначені і як їх використовувати, проте ніхто не зміг пояснити, тому, хоча й неясно, чи знав командир, він купив їх за дуже вигідною ціною. Це був не єдиний подібний випадок, згідно з написаним генералом бригади Хуаном Авілесом Арнау, його начальником та головою комісії, уповноваженої урядом Іспанії в той період об'їздити Європу в пошуках економічних пропозицій, які залишила Перша світова війна у вигляді військового матеріалу. «Не дивно, що таке обладнання потрапило у табори або сховища, адже туди потрапила майже вся техніка, яка використовувалася на фронтах, і було майже неможливо підтримувати досвідчених фахівців у всіх галузях військової техніки», - пояснює Авілес у підписі до однієї з трьох статей, які він опублікував у журналі «Memorial de Ingenieros» влітку 1923 року.

Однак Іспанія, яка залишалася нейтральною під час Першої світової війни і чий армія не належала до найсучасніших, вирішила скористатися можливістю купити деякі нововведення, що розповсюдилися під час жорстокого конфлікту. Таким чином, комісія під керівництвом генерала Авілеса отримала завдання знайти і придбати матеріали, які раніше були невідомими або не вироблялися в Іспанії, або ж такі, які, навіть виробляючися тут, можна було б купити «за цінами, що не підлягають порівнянню». Вони намагалися витратити близько 10 мільйонів песет, що є еквівалентом приблизно 18–22 мільйонів євро в сучасних цінах, що видається не такою вже великою сумою, якщо врахувати, що метою, крім новизни, було забезпечення «достатньої кількості для всіх» військ. «Незважаючи на всі ці міркування і менш важливі питання, залишається непохитним рішення купити дешево», - підкреслює Авілес.

Однак, їм не було легко. По-перше, тому що справжні пропозиції закінчились ще раніше, оскільки війна закінчилась наприкінці 1918 року: «Найкращим часом для купівлі обладнання за кордоном був період з червня 1919 по грудень 1920», - пояснює Авілес. Але також тому, що їм потрібно було прокладати шлях крізь безліч виробників, урядів та посередників, що вимагало багато роботи та торгівлі. Проте, їм вдалося здійснити достатню кількість і різноманітність покупок у своїх поїздках до Англії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Німеччини та Італії.