Рафаель Дескальяр (Пальма-де-Майорка, 70 років) був послом Іспанії в Пекіні з 2018 по 2024 рік, що стало кульмінацією кар’єри, яка привела його до Німеччини, Ефіопії, Росії, Ізраїлю, Куби та Ватикану. У березні 2023 року він супроводжував Педро Санчеса під час його першого офіційного візиту до Китаю, куди прем’єр-міністр повернеться цього тижня втретє за два роки. Дипломат виклав свої знання про азійського гіганта в книзі «Піднесення Китаю. Погляд на іншу велику державу» (2025), яка слугує путівником для читача, що загубився у неспокійному світі.

«Китай не слід демонізувати. Це означає не розуміти, чому він виріс так, як виріс. Але також потрібно чітко говорити китайцям, коли їхня поведінка неприйнятна», — зазначає Дескальяр.

Питання: Ми сприймаємо як належне, що Китай стане першою світовою державою найближчими роками. Чи є цей процес незворотнім?

Відповідь: Останніми роками в китайській економіці виникли серйозні проблеми. Одна — це бульбашка на ринку нерухомості; інша — демографічний спад, який посилюється відмовою приймати іммігрантів; також низька продуктивність державного сектору та заборгованість провінцій. Мій висновок: нічого не вирішено наперед. Це залежить від того, наскільки добре впораються вони, і наскільки добре, або погано, впораємося ми.

П: Чи можуть мита, введені Трампом проти азійських країн, штовхнути їх в обійми Китаю?

В: Це може статися. Трамп намагався запобігти перенаправленню китайських товарів через ці країни, які намагалися захиститися від зростання Китаю, оскільки він поруч. Тепер ця рівновага може порушитися.

П: Маючи 1,4 мільярда споживачів, Китай міг би жити за рахунок свого внутрішнього ринку.

В: Можливо, найсерйознішою проблемою китайської економіки є брак довіри. У Китаї дуже низьке споживання, і це пов’язано, серед іншого, з відсутністю системи соціального захисту. У країні, яка теоретично є комуністичною і має велику нерівність, відсутність достатніх соціальних послуг змушує людей заощаджувати на випадок хвороби або необхідності відправити дитину вчитися.

П: Китай позиціонує себе як поборник вільної торгівлі, але не застосовує її до себе.

В: Хоча останніми роками китайський ринок дещо відкрився, він залишається дуже закритим. Це не лише мита, є місцеві преференції, субсидії, непрозорі контракти. Китайці повинні зрозуміти, що торгівля має бути вигідною для обох сторін. Не може повторитися те, що сталося з сонячними панелями, коли європейську промисловість було знищено через масовий субсидований імпорт з Китаю.

П: Китай не поспішає брати на себе міжнародні зобов’язання.

В: Для мене є дуже показовий приклад. Хоча була пандемія, що виникла в Китаї і мала жахливі наслідки для всього світу, китайці не погодилися на неупереджене міжнародне розслідування, яке б встановило причини того, що сталося, аби це не повторилося. Мені це здається неприйнятним.

П: Ви пишете, що в Китаї діє своєрідний «суспільний договір», за яким свобода приноситься в жертву заради процвітання.

В: Конфуціанство є об’єднуючим елементом, підпорядковуючи індивіда спільноті. Якби відбулося серйозне погіршення перспектив економічного зростання, це могло б вплинути на думку населення. Вже існують поколінні відмінності. Молодь не цінує те, що має, так, як їхні батьки. Якщо економічна основа легітимності погіршується, є інший об’єднуючий фактор — націоналізм. Компартія Китаю відрізняється від радянської, практикує самокритику, має реальну меритократичну систему, бореться з корупцією... але останнім засобом контролю є репресії, і якщо знадобиться їх застосувати, вона не вагатиметься.

П: Чи корисний такий візит, як візит Санчеса?

В: Іспанія та Китай мають добрі двосторонні відносини, здатність до діалогу, що дозволяє передавати складні повідомлення. Не слід забувати, що для китайців економіка — це політика.