Немов принц світла, з райдужними манжетами та на білосніжному велосипеді, Матьє ван дер Пул осяяв похмурий вечір у Фландрії, що майже переходив у дощ. На легендарному Старому Кваремонті він прискорився, ніби надсилаючи телеграму Тадею Погачару, який уважно стежив за подіями з Монако: «Від Матьє до Тадея, чекаю на тебе тут у неділю, 6-го квітня, друже». Потім озирнувся.
Ті, хто впав — його товариш по команді Visma Йонас Вінгегор і молодий данець з Lidl Маттіас Ск'єлмосе — вибули самі; з суперниками, які не впали, Visma «зробила кашу» у п'ятницю, а Маттео Йоргенсон добив їх простою атакою в неділю на Коль д'Ез, знаковому підйомі «Париж-Ніцца», яка завершилася, як і належить, на Англійській набережній столиці Лазурного берега.
Прованс у березні. Холодно. Цвіркуни мовчать, їхні притулки затоплені. Дощ і пелотон Париж-Ніцца, нестримний без Йонаса Вінгегора, який поїхав додому до своєї родини.