Мехді, 33-річний гід у Касабланці, найбільшому місті Марокко, ділиться своїм досвідом: «Мені подобається показувати моє місто і робити це іспанською». Він вивчив мову, проводячи літні канікули з родиною в Іспанії, зокрема в Малазі. Фатіма Кахуль Ельхаїс, 31-річна мешканка Паленсії, прибула до Іспанії у 2003 році. Її батько працював далекобійником. Вони, як і дядьки Мехді, та багато інших марокканців, працюють в Іспанії, формуючи зростаючу спільноту.

Марокканці стали основною іноземною робочою силою в Іспанії, випередивши румунів, які лідирували з 2012 року. За даними Соціального страхування, у січні 2024 року налічувалося 343 188 марокканців, що на 24 400 більше, ніж у попередньому році. Основними країнами, з яких прибувають працівники до Іспанії, є Марокко, Румунія, Колумбія, Італія та Венесуела. Чотири з десяти нових робочих місць у 2024 році були створені для іноземців.

Ахмед Халіфа, президент Марокканської асоціації інтеграції іммігрантів, пояснює, що міграція має економічне коріння – люди прагнуть покращити своє становище та стан своїх сімей. Він відзначає, що реформи імміграційного законодавства полегшують вихід молоді на ринок праці. Проте, існує дискримінація, особливо в певних секторах: 33% марокканців працюють в сільському господарстві, тваринництві та рибальстві, де умови праці важкі. Ельвалі Бочарга, фермер з Ла-Пальми, підкреслює важку працю в сільському господарстві, яка часто є першим місцем роботи для мігрантів.

Мохаммед Аламі, президент ITRAN, висловлює стурбованість умовами праці в сільському господарстві, де деякі працівники отримують лише 15-20 євро на день. Сабах Якубі, президентка Асоціації марокканських робітників-іммігрантів в Мурсії, яка має вищу освіту, зазначила, що їй важко знайти роботу за спеціальністю, стикаючись з експлуатацією та низькою оплатою праці. Анас Хуадер, випускник університету в Гранаді, відчуває, що марокканцям пропонують лише ті роботи, від яких відмовляються іспанці. Фатіма Кахуль, яка має освіту в галузі охорони праці, вважає, що навчання допомагає інтеграції, проте, Халіфа зазначає, що діти другого покоління відчувають дискримінацію.

Лише 26% марокканських працівників є жінками, що значно менше, ніж серед інших національностей. Мохаммед Азахаф пояснює це традиційними сімейними моделями Марокко, хоча вони поступово змінюються. Аламі та Якубі закликають до більшого контролю за дотриманням трудового законодавства та вирішення проблеми дискримінації жінок на робочому місці. Азахаф також відзначає потенціал подальшого зростання марокканської спільноти в Іспанії, враховуючи кращі умови праці та близькість до батьківщини. Халіфа також очікує, що потік мігрантів триватиме.