Декількома словами
У Ватикані обговорюють ймовірність обрання Папи Римського з Африки. Серед потенційних кандидатів – консервативний кардинал Фрідолін Амбонго, відомий своєю жорсткою позицією щодо моральних питань. Вибір африканського Понтифіка може стати символом прогресу, але й призвести до неочікуваних результатів через консерватизм африканського духовенства.
У Ватикані активно обговорюється ймовірність обрання Папи Римського з Африки. Цей крок багатьма сприймається як значний прогрес для Католицької церкви, символ відкритості та оновлення. Однак, як показує досвід останніх років, такий вибір може мати несподівані наслідки та спричинити розчарування.
Показовою є ситуація, що виникла наприкінці 2023 року. Тоді Дикастерія віровчення Ватикану опублікувала декларацію Fiducia Supplicans, яка дозволила благословення одностатевих пар – свого роду втілення слів Папи Франциска «Хто я такий, щоб судити геїв?». Реакція Африканської церкви в цілому була миттєвою та різкою. Зокрема, кардинал Фрідолін Безунгу Амбонго, 65-річний францисканець-капуцин, архієпископ Кіншаси (Демократична Республіка Конго), продемонстрував крайню непримиренність.
Кардинал Амбонго, ім’я якого нині згадується серед можливих кандидатів на папський престол, написав семисторінкове листа протесту і особисто прибув до Рима, щоб висловити своє невдоволення. Він діяв не від себе, а як лідер африканського спротиву проти декларації Ватикану. Кардинал Амбонго – сильна постать, яку шанують в Африці за його рішучу опозицію урядовій корупції та владі військових лідерів. Він категорично відмовився від будь-яких поступок Церкви щодо гомосексуальності. Він заявив: «Церква не може поширювати сексуальні відхилення». І додав: «В Африці гомосексуальності не існує». Для нього це питання було вичерпано.
Чи означає це, що 17 африканських кардиналів, які братимуть участь у майбутньому конклаві, автоматично віддадуть свої голоси за консервативного кандидата? На щастя, справи у Ватикані майже ніколи не бувають такими простими. З одного боку, консервативне крило розглядає можливість розіграти цю карту, яка має недолік – крайню безкомпромісність африканського єпископату щодо питань моралі. Але, з іншого боку, є й переваги.
Чорношкірий Папа був би сприйнятий як прорив, знак відкритості, прояв сміливості. Хоча, відверто кажучи, значна частина «ватиканської сміливості» була вже використана у 2013 році при обранні Бергольо (Папи Франциска), і зараз більшість віддає перевагу поверненню до більш спокійного стану. Серед прихильників африканського Папи є самі африканці. Тому може статися так, що вони проголосують за кандидата, який, хоча й не буде настільки консервативним, відповідатиме їхнім інтересам. Тут може зіграти свою роль італійський кардинал П’єтро Паролін, який продовжує лідирувати в опитуваннях і добре відомий африканському сектору, оскільки як Державний секретар Папи Франциска він активно сприяв відкриттю Церкви для Африки та Азії. Тобто, це міг би бути Папа ні правий, ні лівий – інакше кажучи, італійський Папа. Це ще один сюжетний поворот, що демонструє складність Ватикану. Саме відкритість Бергольо – Папи, якого праві називали прогресистом, навіть комуністом – може відкрити двері для африканського Папи, який, таким чином, виявиться дуже консервативним.
О дев'ятій ранку площа Навона в Римі сяє у всій красі, майже без туристів, художників чи продавців сувенірів. Є лише молоді священики та монахині з рюкзаками, які прямують до Папського університету Святого Хреста, що належить до Opus Dei. В аудиторії на першому поверсі монсеньйор Фортунатус Нвачукву, секретар дикастерії з питань євангелізації, розповідає невеликій групі журналістів про стан Церкви в Африці. Нвачукву – нігерієць, йому 65 років, а його біографія схожа на пригодницький роман. Він ватиканський дипломат, був першим головою протоколу африканського походження та нунцієм у кількох країнах, включаючи Нікарагуа часів Даніеля Ортеги. Слухаючи його – і ось останній сюжетний поворот – можна дійти висновку, що, можливо, через те, що на конклаві ніколи не було представлено стільки країн, багато припущень базуються на походженні кардиналів, а не на їхній ідеології. Дві фрази монсеньйора Фортунатуса Нвачукву дають багато підстав для роздумів. Говорячи про місіонерів, він зазначив: «Вони подорожували в час, коли подорож означала не повернутися, означала померти. Ми недостатньо цінуємо їхню жертву, і тепер не знаємо, що робити з плодами їхніх жертв. В Африці відбувається вибух віри».
Африканський Папа буде. Це лише питання часу, коли це станеться.
