Зейнаб трохи нервує. Вона роками має проблеми зі слухом, і це її перше сканування голови. Після того, як вона лягла, технік-радіолог Ахмеду Бамба зачиняє двері, а його колега Абдель Малек запускає апарат. За кілька хвилин тест завершується, і він переходить до наступного: щодня цей апарат робить вирішальний внесок у діагностику близько 15 пацієнтів у Національному інституті гепатовірусології в Нуакшоті. З 64 детекторами це найкращий сканер у всій Мавританії, який потрапив до лікарні в 2019 році завдяки програмі обміну зовнішнього боргу між цією країною та Іспанією, що також включала навчання трьох операторів та одного інженера-біомедика.

Виплата зовнішнього боргу найбіднішими країнами світу досягає «тривожних рівнів» і може звести нанівець досягнення в галузі розвитку за останні роки, згідно з нещодавнім звітом Програми розвитку ООН (ПРООН). Сьогодні виплата відсотків перевищує 10% державного бюджету в 56 країнах, що майже вдвічі більше, ніж десять років тому. Серед них 17 країн перевищують 20%, що близько до межі призупинення платежів.

Щоб полегшити виплату цього боргу, уряд Іспанії запропонував такі заходи, як призупинення виплати боргу на один рік у разі кліматичної, санітарної чи природної кризи, або обмін боргу на проекти розвитку, як це було зроблено в Мавританії. «У жовтні Іспанія збільшила майже на 40%, до 400 мільйонів євро, свій внесок у боротьбу з бідністю у світі, і ми адаптували положення наших боргових контрактів, щоб дозволити цим країнам-боржникам призупиняти виплати у разі стихійних лих, санітарної чи продовольчої кризи», – заявив Карлос Куерпо, міністр економіки Іспанії, під час зустрічі міністрів фінансів і голів центральних банків G20, що відбулася минулого тижня в Кейптауні, Південна Африка.

Щодо програм обміну на борг, то вони не нові, виникли десятиліття тому, і Іспанія, яка до 2023 року мала накопичений борг у розмірі 12 324 мільйони євро, активно вдавалася до них: за останні 25 років уряд Іспанії розробив 47 програм у 28 країнах, що передбачає конвертацію 1 645 мільйонів. Наразі діють 17 програм у 21 африканській та латиноамериканській країні, а також у Йорданії, що становить 982 мільйони.

Мавританія є прикладом того, як програми обміну на борг покращують життя країни. Окрім сканера, який Іспанія надіслала до лікарні в Нуакшоті, країна отримала повний операційний блок та діагностичне обладнання. «Сьогодні ми є національним центром ендоскопії, комп’ютерної томографії та целіоскопічної хірургії завдяки цим пожертвам», – запевняє Брахім Ахмед, заступник директора цього лікарняного центру, який приймає тисячі хворих на рік і налічує близько 140 працівників.

Здоров’я – не єдина сфера, де обмін боргу сприяє розвитку Мавританії: на даний момент електрикою забезпечуються 25 сільських населених пунктів країни, а також буде реабілітовано та обладнано навчальний центр з відновлюваної енергетики в Алегу, на півдні. В останні роки були зафіксовані дюни, створені пасовищні заповідники, покращені колодязі, реабілітовані медичні центри та подаровані машини швидкої допомоги.

Наслідки пандемії

Фактично, саме після пандемії COVID-19 ситуація значно погіршилася. Деякі країни призупинили виплати за своїм зовнішнім боргом, щоб мати змогу впоратися з економічними викликами кризи, а інші, щоб уникнути цього, почали виділяти дедалі більші суми зі свого бюджету на виплату своїх фінансових зобов’язань. Усе це сприяє тому, що виконання Цілей сталого розвитку (ЦСР), встановлених на 2030 рік у таких сферах, як освіта, бідність, голод чи охорона здоров’я, опиняється під серйозною загрозою. У цьому контексті обмін боргу розглядається як інструмент для того, щоб Глобальний Південь знову узгодився з ЦСР, поряд із покращенням механізмів ліквідності та положеннями про призупинення обслуговування боргу, і Іспанія очолює міжнародні зусилля, щоб інші країни приєдналися до цієї ініціативи.

Програми обміну дозволяють країні-боржнику конвертувати частину свого боргу в проекти розвитку або фінансування своїх державних систем у координації з країною-кредитором

«Примирення між боргом і розвитком може призвести до втрати прогресу розвитку, досягнутого за десятиліття, у багатьох найбідніших країнах світу», – сказав Ахім Штайнер, адміністратор ПРООН, під час зустрічі міністрів фінансів і голів центральних банків G20. «Міжнародна спільнота не повинна чекати до останнього моменту, щоб запропонувати конкретні фінансові рішення. Нова ініціатива щодо полегшення боргового тягаря має сенс як з фінансової, так і з політичної точки зору», – підкреслив він.

Саме Організація Об’єднаних Націй обрала Іспанію місцем проведення IV Міжнародної конференції з фінансування розвитку, яка відбудеться в Севільї з 30 червня по 3 липня цього року і стане продовженням конференції, що відбулася в Аддіс-Абебі десятиліття тому. «Угода, досягнута в Ефіопії, дуже хороша, але їй бракувало конкретних заходів. Зараз мета полягає в тому, щоб проаналізувати, де ми знаходимося щодо ЦСР, і спробувати прискорити їх виконання за допомогою чітких рішень. Обмін боргу не є єдиним елементом, але він відіграє важливу роль», – запевняють джерела в уряді. Як підготовка до конференції в Севільї 18 березня в штаб-квартирі Casa África в Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія відбудеться зустріч.

Дві з п’яти осіб у світі живуть у країні, яка витрачає більше на виплату відсотків за своїм боргом, ніж на освіту чи охорону здоров’я.

На це засідання, організоване урядом Іспанії та Всесвітньою продовольчою програмою (ВПП), прибудуть представники таких країн, як Франція, Куба, Еквадор, Сальвадор, Мавританія, Німеччина, Гондурас, Гвінея-Бісау, Кот-д’Івуар, Єгипет та Італія. «Ідея полягає в тому, щоб створити рамки для спілкування, щоб обмінюватися всім цим досвідом, побачити, які елементи можна покращити в таких сферах, як управління, екологічні принципи чи отримані уроки, а також створити альянс країн, які хочуть впроваджувати програми конверсії боргу», – пояснюють в уряді Іспанії.

Експерти погоджуються, що програми обміну боргу є дієвими та позитивними ініціативами, але вони ставлять три проблеми. Перша – це масштаб, який зазвичай дуже малий порівняно з сумою суверенного боргу країни. По-друге, це трансакційні витрати, які, як правило, є високими для відносно скромних операцій. І, нарешті, якщо це окремі ініціативи, їхній вплив зменшується.

Іспанія має певний досвід обміну боргу, коли гроші йшли на дії в країні, що бере участь, Глобального фонду, міжнародної організації, яка бореться з малярією, ВІЛ та туберкульозом, що дозволяє прискорити та зменшити вартість операції. Однак це не вирішує іншої критики, спрямованої на програми обміну боргу, питання про повний суверенітет країн Півдня щодо призначення коштів.

Попри все, Карлос Куерпо, міністр економіки Іспанії, чітко усвідомлює це. «Ми живемо в часи підвищеної невизначеності, геополітична напруженість і загроза торгової війни викликають побоювання щодо майбутнього світової економіки. Це впливає на всіх нас, але особливо на найбільш вразливі країни, багато з яких знаходяться в Африці, які можуть зіткнутися зі значними обмеженнями у забезпеченні основних послуг для своїх громадян. Дві з п’яти осіб у світі живуть у країні, яка витрачає більше на виплату відсотків за своїм боргом, ніж на освіту чи охорону здоров’я», – запевнив він із Кейптауна. З цієї причини, наполягав Куерпо, Іспанія винесла на зустріч G20 «амбітну програму зміцнення міжнародної співпраці та збільшення фінансування розвитку», ініціативи, які вона також представить на саміті в Севільї.