Декількома словами
В Іспанії обговорюються проблеми освіти: низькі оцінки з деяких предметів. Автор закликає до спільних зусиль для покращення ситуації.
Оцінки в школах Іспанії викликають занепокоєння. Зокрема, результати з математики, технологій та інженерії залишають бажати кращого. Автор статті закликає до переосмислення ролі вчителів, батьків і політиків у вирішенні освітніх проблем.
У навчальному році, що завершився, школярі Іспанії зіткнулися з непростими викликами. Результати з математики в шостому класі початкової школи, хоч трохи перевищують прохідний бал (70,4), все ж викликають побоювання. Ситуація ускладнюється низькими показниками з технологій та інженерії, де середній бал становить всього 66,3, що нижче необхідного рівня.
Не все так погано: учні початкової школи демонструють успіхи у вивченні англійської та іспанської мов. Водночас у старших класах необхідно покращити результати. Автор підкреслює, що дані не такі драматичні, враховуючи близькість оцінок до прохідного балу та позитивну динаміку в математиці (зростання на п'ять пунктів).
Аналіз показує, що третина учнів шостого класу мають високий рівень володіння трьома мовами, а близько 40% демонструють середньо-високий рівень у всіх дисциплінах. Схожа картина спостерігається і серед учнів старших класів.
Сучасне покоління школярів, яке народилося в період з 2009 по 2013 рік, зіткнулося з низкою викликів: скороченням фінансування освіти, міграційною кризою в Каталонії, змінами в законодавстві. Негативний вплив мають соціальні мережі та гаджети, які відволікають дітей від навчання.
Автор зазначає, що відповідальність за успіхи та невдачі в освіті лежить не лише на вчителях. На його думку, необхідно перерозподілити відповідальність між різними учасниками, включаючи політиків і батьків. Політики повинні розробляти довгострокові плани, уникаючи тактики, та приділяти більше уваги питанням нерівності. Батьки повинні обмежувати використання гаджетів дітьми та приділяти більше уваги вихованню.
Вчителі, у свою чергу, стикаються з непростою задачею, навчаючи дітей для майбутнього, яке ще потрібно створити. Автор висловлює надію, згадуючи приклади надихаючих школярів з Кенії, Індії, Аргентини та Марокко, які долають труднощі на шляху до знань. Він закликає поважати працю вчителів і вірити в позитивні результати.
