Можливе припинення вогню між Росією та Україною – це величезне логістичне завдання

У найбільшій війні, яку бачив світ за останні десятиліття, з 2000 кілометрів фронту, півмільйона солдатів на передовій з кожного боку, припинення бойових дій видається більш ніж складним, але не неможливим. Обидва противники вже регулярно домовлялися про тимчасове припинення бойових дій, у дуже точних місцях і іноді з інцидентами, але успішно їх виконували.

Найкращим прикладом є прохід через лінію фронту в Запоріжжі, на півдні України, інспекторів Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Місії цього агентства ООН перетинають зону конфлікту в середньому кожні три тижні, з частини Запорізької області, що перебуває під контролем України, до частини, окупованої Росією. Це технічні фахівці, які змінюють один одного для моніторингу ситуації на Запорізькій АЕС в Енергодарі, найбільшій у Європі, що перебуває під опікою окупанта. Директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі пояснив у 2024 році, що вони повинні узгоджувати з обома сторонами період «тиші», який може тривати кілька годин, і протягом якого обидві армії припиняють вогонь на конкретній ділянці фронту. Протягом цього часу місія МАГАТЕ перетинає лінію фронту.

Ця операція не позбавлена небезпек. Гроссі розповів, що перший конвой МАГАТЕ, який перетнув лінію фронту, і в якому він був, у серпні 2022 року, зазнав численних обстрілів у так званій «сірій зоні», яка не контролюється жодною зі сторін. Гроссі стверджує, що невідомо, хто був відповідальним. Інша зміна інспекторів МАГАТЕ, запланована на грудень, була зірвана, оскільки один із їхніх позашляховиків був знищений дроном-камікадзе. Труднощі з узгодженням тимчасової «тиші» з грудня змусили МАГАТЕ вперше в березні цього року здійснити ротацію своїх технічних фахівців через Росію, порушивши угоду, згідно з якою місії ООН завжди повинні виїжджати і повертатися з території вільної України. Гроссі сказав, що те, що сталося, було винятком.

Було ще одне припинення бойових дій, яке стало можливим за посередництва ООН, а також Туреччини: це зернова угода, підписана влітку 2022 року, згідно з якою російські військові кораблі в Чорному морі не атакували б порти та торгові судна, що виходили з Одеси з українським зерном до Стамбула. Угода передбачала, що кораблі пливуть певним коридором, а російські військові їх перевіряють. Президент Володимир Путін остаточно скасував угоду восени 2023 року, стверджуючи, що Росії натомість потрібно зняття експортних санкцій проти неї. Крім того, Кремль звинуватив Україну в порушенні угоди, обстрілявши її військові кораблі.

Полонені та гуманітарні коридори

Сфера, в якій тимчасове припинення бойових дій було регулярним, у середньому двічі на місяць, – це обмін військовополоненими. Обмін відбувався протягом останніх півроку переважно через кордон між Україною та Білоруссю, за посередництва третьої держави, у більшості випадків – Об'єднаних Арабських Еміратів. Формально відкритої війни між Україною та Білоруссю немає, але їхні контактні території сильно мілітаризовані. Мінськ не лише найкращий союзник Москви, а й дозволив у 2022 році військам вийти зі своєї території для вторгнення в Україну.

Але принаймні з 2023 по 2024 рік, за даними УВКБ ООН, агентства ООН у справах біженців, ці обміни полоненими також відбувалися на прикордонному пункті між українською Сумською областю та російською Бєлгородською. УВКБ ООН було присутнє до середини 2024 року на цьому митному пункті, де було узгоджено гуманітарний коридор для цивільних осіб приблизно на шість годин на день. Пункт пропуску між двома країнами також залишався закритим для цивільних осіб, коли він використовувався для обміну полоненими або тілами загиблих.

Цей прикордонний пункт було закрито в серпні 2024 року після початку українського наступу, в результаті якого війська Києва окупували частину російської Курської області. Прохід між Сумами та Бєлгородом був імовірним місцем, де мав відбутися 24 січня 2024 року обмін полоненими, який закінчився трагедією. Це найяскравіший приклад ризиків, з якими стикається припинення вогню на території протяжністю тисячі кілометрів. Того ранку було збито російський військовий літак, який наближався до аеропорту Бєлгорода. На борту літака перебували 65 українських військовополонених, яких за кілька годин мали обміняти та відправити додому.

У звіті неурядової організації «Медійна ініціатива за права людини» (МІПЛ), представленому в січні минулого року, йшлося про те, що літак, імовірно, був збитий українською зенітною ракетою. Американські розвідслужби вказали на це у 2024 році газеті The New York Times, вважаючи, що використаним озброєнням була американська зенітна система Patriot. МІПЛ також не виключала, що літак був знищений російською зенітною ракетою, оскільки на той момент відбувався український обстріл Бєлгорода.

Розвідка Міністерства оборони України (ГУР) у 2024 році повідомила, що аварія могла статися через те, що російська сторона не повідомила про необхідність періоду «тиші», тимчасового припинення бойових дій, оскільки тривала операція з обміну полоненими. Аеропорт Бєлгорода розташований за 35 кілометрів від кордону та лінії фронту в Харківській області. У його повітряному просторі відбувається постійний обмін артилерійським вогнем, дронами та рухом винищувачів-бомбардувальників. З такою ситуацією зіткнулося б гіпотетичне перемир'я у війні, але розширене на територію, протяжність якої еквівалентна відстані між Мадридом і Берліном.