Цифри не залишають місця для сумнівів: понад 600 мільйонів людей у всьому світі страждають від болю в спині. І ця кількість зростатиме. За оцінками, до 2030 року поширеність проблем з попереком перевищить 800 мільйонів, що становить 10% населення планети. Існує багато методів лікування, спрямованих на боротьбу з цим болем, який є основною причиною інвалідності у світі. Як правило, лікування починають з менш інтенсивних методів, першим кроком є медикаменти, а останнім, найбільш радикальним та інвазивним, – хірургічне втручання. Проте, новий огляд, опублікований у журналі «BMJ Evidence Based Medicine», повідомляє, що лише один з 10 неінвазивних методів лікування є ефективним у боротьбі з болем у спині. «Полегшення, яке вони пропонують, є незначним порівняно з плацебо», – стверджується в аналізі.

Ейдан Кешін, дослідник Центру болю Університету Нового Південного Уельсу (Сідней, Австралія), є провідним автором огляду. Він пояснює, що існує багато варіантів нехірургічного та неінвазивного лікування для початкового лікування болю в попереку, але не завжди легко зрозуміти, які з них ефективні. «Нам було цікаво визначити, які з цих методів лікування продемонстрували конкретний ефект», – зазначає він.

Для цього команда дослідників переглянула плацебо-контрольовані дослідження, в яких вимірювалася ефективність лікування для людей з неспецифічним болем у спині (хронічним та гострим), з метою групування результатів. До аналізу були включені фармакологічні підходи, такі як протизапальні препарати, знеболювальні та міорелаксанти; а також нефармакологічні, такі як фізичні вправи, масаж та мануальна терапія. Аналіз показав, що порівняно з плацебо, лише протизапальні препарати виявилися ефективними при гострому болю в попереку. Тоді як фізичні вправи, мануальна терапія та бандажування хребта виявилися ефективними при хронічному болю. Проте, ефекти були незначними порівняно з плацебо.

Кешін визнає, що стаття має свої обмеження. Багато з 301 проаналізованих досліджень, в яких вивчалися 56 методів лікування або комбінацій методів лікування, включали невелику кількість учасників і дали суперечливі результати, тому немає впевненості щодо їхніх висновків.

Альфонсо Відаль Маркос, директор відділення болю лікарні Сур де Алькоркон (Мадрид), який не брав участі в дослідженні, зазначає, що, хоча надані дані є достовірними, методологія, яка використовувалася для їх збору, є «сумнівною». Він додає, що «біль зазвичай має багато причин, і проведення досліджень на цю тему, особливо якщо вони включають плацебо, призводить до певних упереджень».

Мігель Анхель Пласенсія, травматолог, керівник відділення хребта в клініці Семтро в Мадриді, погоджується зі своїм колегою: «Методологія огляду є дещо нерегулярною, оскільки вона змішує гострі болі в попереку з хронічними болями в попереку, патологіями, які не мають нічого спільного одна з одною». Він додає: «При гострому болю, який іноді виникає через надмірне навантаження або падіння, дані свідчать про те, що найкращим варіантом залишаються протизапальні препарати, знеболювальні та міорелаксанти. При хронічному болю в попереку набагато ефективніші фізичні вправи або реабілітаційні процедури». Дослідження, опубліковане в 2019 році, підтверджує це, оскільки воно показало, що фізичні вправи зменшують біль у попереку на 20%, і ефект не втрачається з часом.

Для Луїса Мігеля Торреса, президента Іспанського мультидисциплінарного товариства болю, «нова стаття містить меседж, який може бути шкідливим». Ризик, пояснює він, полягає в тому, що деякі пацієнти зневіряться і в кінцевому підсумку відмовляться від малоагресивних методів лікування, таких як акупунктура або ліки, які в клінічній практиці дійсно довели свою ефективність. «Якби вони не працювали, принаймні трохи, пацієнти перестали б їх робити або приймати, а цього не відбувається», – коментує він.

Найкраще лікування – це профілактика

Від 80% до 90% випадків болю в попереку не мають конкретного пояснення, яке б визначало їхнє походження, і лише 40% можна запобігти. Але ця профілактика, зазначають усі експерти, опитані для цієї статті, може суттєво вплинути на якість життя пацієнта.

Відаль Маркос категоричний щодо цього: «Хоча лікар робить тисячу речей, щоб спробувати полегшити проблему, найважливіше – це те, що робить пацієнт». У цьому сенсі фахівець зазначає, що ще з дитинства слід працювати над вихованням постави та рухів. «Згадаймо про неможливі рюкзаки, які найменші носять щодня до школи. А ще вони сплять як завгодно і сидять як завгодно». Торрес додає до списку профілактичних заходів уникнення ожиріння та малорухливого способу життя за допомогою таких вправ, як плавання та пілатес; а Пласенсія додає використання відповідних матраців – не надто жорстких і не надто високих – та ергономічних крісел в офісах для підтримки правильної постави під час тривалої роботи за комп'ютером.

Огляд, опублікований у вівторок, оминає увагою один з найперспективніших нових методів лікування болю в спині – регенеративну медицину, орієнтовану на хрящі, сухожилля, суглоби та м'язи. «Тут є хороші перспективи в лікуванні, наприклад, стовбуровими клітинами або плазмою, збагаченою тромбоцитами. Це може змінити парадигму в лікуванні болю», – зазначає Торрес.

Кешін, автор аналізу, наполягає на тому, що «результати огляду допомагають прояснити, які методи лікування мають специфічний ефект і на які варто звернути увагу». Також на тому, що необхідні додаткові дослідження, щоб пролити світло на захворювання, економічні витрати на яке, окрім соціальних, коливаються від 1,7% до 2,1% ВВП європейської країни.