Звичайна перевірка імміграційної служби стала фінальною крапкою для родини Гонсалес у Сполучених Штатах.

Історія Гледіс та Нельсона в цій країні завершилася після 35 років. Подружжя потрапило під жорна депортаційної машини, яку уряд Дональда Трампа запустив після його приходу до влади. Не мало значення, що Нельсон і Гледіс прожили довге життя в Каліфорнії, мали трьох американських дочок і чисту кримінальну історію. Тепер вони повинні починати з нуля в Колумбії, країні, з якої виїхали десятиліття тому, щоб почати життя в Лагуна-Нігель, на південь від Лос-Анджелеса. Подружжя повернулося на колумбійську землю ввечері у вівторок, 18 березня. «Вони разом і з ними все гаразд», — сказала 27-річна Стефані Гонсалес, одна з трьох дочок пари. Разом зі своїми сестрами, Габбі (23) та Джесікою (33), вони уважно стежили за важкими випробуваннями, які пережили їхні батьки в центрах утримання імміграційної та митної служби (ICE). «Ми вдячні, що цей кошмар закінчився. Водночас нам боляче усвідомлювати, що наші батьки не скоро повернуться додому», — каже Стефані.

Довгий шлях Гонсалес до «свободи» розпочався 21 лютого, коли їх заарештували та перевезли до приватної в'язниці для мігрантів у Сан-Бернардіно. «На них одягли наручники на зап'ястя та щиколотки, наче вони злочинці», — розповіла Стефані місцевому телебаченню. За словами дочки, 55-річна Гледіс, домогосподарка, і 59-річний Нельсон, працівник лабораторії, звернулися до офісів ICE, щоб отримати певну інформацію щодо свого перебування в Сполучених Штатах, що вони робили з певною періодичністю. «Єдине, що їм сказали, це те, що термін їхнього перебування вичерпано. Це попри те, що щороку їм вдавалося продовжити дозвіл на перебування в країні, і що вони є законослухняними громадянами, які ніколи не ховалися від влади», — сказала друга з трьох дочок. Вони нічого не чули про своїх батьків протягом двох тижнів, поки їм не дозволили зв'язатися. Тоді вони дізналися, що Гледіс і Нельсона відправили до різних центрів утримання. Глибока віра обох була ключовою. «Щодня мій батько зустрічався з іншими чоловіками, щоб помолитися та почитати Біблію. Незалежно від того, де вони знаходяться, мої батьки обирали бути з Богом», — написала Стефані в петиції GoFundMe, яку сім'я використала для збору коштів та боротьби з судовими позовами.

Проте з часом Гонсалеси почали звикати до думки, що подібне возз'єднання буде важким, якщо не неможливим. Хоча уряд Трампа пообіцяв зосередитися на затриманні найбільш жорстоких злочинців, реальність зовсім інша. Агенти ICE вживали заходів проти практично будь-якої людини, яка в'їхала в цю країну нелегально, незалежно від її судимості. Так сталося і з Гонсалесами, які в'їхали в 1989 році по суші через пункт пропуску Сан-Ісідро, на кордоні між Сан-Дієго та Тіхуаною (Мексика), і дозволили своїй візі закінчитися. У 2000 році суддя постановив, що немає законних підстав для перебування Гонсалес на території США, і запропонував їм самодепортуватися. Сім'я стверджує, що протягом десятиліть вони робили все можливе, щоб оскаржити та врегулювати свою ситуацію, але безуспішно. «Поговоривши з близько 30 адвокатами, найкраще, що ми можемо зробити, це підготувати нове життя для наших батьків у їхній країні», — сказала Стефані у своєму запиті на фінансування, який вже має понад 500 донорів і зібрав понад 62 000 доларів. Після в'язниці в Сан-Бернардіно на початку цього місяця Гонсалесів окремо перевезли до іншого центру в Аризоні. Вони ледве встигли там побувати. Зв'язок подружжя з дочками обірвався, і дівчата припустили, що влада знову їх перемістила. Вони мали рацію. 13 березня Нельсон і Гледіс дізналися про своє останнє місце перебування в Сполучених Штатах: центр утримання в Луїзіані, який став головним стартовим майданчиком для депортацій Трампа і де відбулися інші відомі випадки, наприклад, пропалестинського активіста Махмуда Халіля або академіка з Джорджтауна, депортованого за палестинські зв'язки.