Дівчата, що зазнали насильства, швачки, рибалки, жінки легкої поведінки, жертви торгівлі людьми… Королева Летиція завершує свій візит до Кабо-Верде (населення 500 000), десятий у рамках співпраці з Іспанським агентством міжнародного співробітництва з метою розвитку (Aecid). Цього разу увага приділяється і чоловікам: разом із першою леді Деборою Катісою Карвалью королева відвідала центр «Fazenda Esperança», подібний до «Проекту Людина», де чоловіки намагаються позбутися залежностей — наркотиків та алкоголю — та реінтегруватися у суспільство, що прагне розвитку.

Хоча країна очолює індекс Freedom House серед африканських країн щодо поваги до політичних прав та громадянських свобод, що робить її «зразком» у сфері прав людини для решти континенту, за даними Міністерства закордонних справ, Європейського Союзу та співробітництва, вона все ще перебуває на межі між бідністю та певним економічним пробудженням (зростання 5%). Це відчувається одразу після прибуття. Серед недобудованих цементних будиночків Праї, столиці країни, можна побачити нові будівлі, чисті асфальтовані вулиці, готелі з басейнами та видом на море, де деякі європейці шукають сонця, бізнеси — вже працює близько 100 іспанських МСП — і навіть вражаючий Університет, побудований на початку цього століття за китайські кошти на зразок великої червоної пагоди.

Але у віддалених громадах, таких як Порто Москіто, рибальське селище з 800 мешканцями наприкінці звивистої прибережної дороги, час ніби зупинився. Свині, кози та кури живуть поруч із сотнями дітей, які купалися в бухті навпроти села, поки матері та бабусі розмовляли в тіні дерев, а чоловіки працювали на своїх дерев'яних човнах, вишикуваних на кам'янистому пляжі. «Є недоліки, і [іспанський] уряд прагне розвитку країни, але багато ще потрібно зробити», — зазначає Патрісія Рамос, координаторка Aecid у Кабо-Верде, яка захоплюється силою населення, що «прагне рухатися вперед».

Удаваний спокій цих кабовердійських громад, однак, приховує реальність, яку країна, за допомогою міжнародної допомоги (3,7% ВВП, за даними Іліани Олів'є, дослідниці Королівського інституту Елькано), намагається покращити: ранні вагітності, високий рівень алкоголізму, проституція, гендерне насильство, відсів зі школи… Іспанська співпраця загалом інвестувала 15 мільйонів євро між 2015 та 2023 роками, а за останні 20 років ця сума перевищила 100 мільйонів. «Для нас дуже важливо, щоб іспанці знали, як витрачаються гроші; і також показати це кабовердійцям», — продовжує Рамос.

Королева, як це часто буває під час її офіційних візитів в Іспанії, завершила цю поїздку, наголошуючи на проблемі, яка тією чи іншою мірою існує в усіх країнах: насильство щодо жінок. У Кабо-Верде 11% жінок повідомили про гендерне насильство, хоча реальність, яка ще не відображена в офіційних даних чи статистиці — для чого Іспанія надає консультації щодо законів про рівність та паритет чи про гендерне насильство — свідчить про значно драматичнішу ситуацію, де кожна друга жінка зазнавала якогось виду зловживань чи агресії.

Відвідавши кілька притулків для неповнолітніх дівчат, які зазнали нападів та зґвалтувань, часто з боку власних родичів, або швейну майстерню, де іспанська співпраця допомагає їм отримати професію для економічної незалежності та початку соціальних внесків, королева Летиція продовжила знайомство з іншими реаліями цієї пригнобленої частини населення, такими як проституція чи торгівля людьми — явищами, малопомітними, але існуючими на цьому атлантичному архіпелазі.

Мілагрос Гонсалес, 60-річна монахиня-адоратриса з Альхесіраса (Кадіс), сповнена заразливої сили та радості, прибула на архіпелаг у 2018 році й займається підтримкою та визволенням дівчат, змушених займатися проституцією. «Kredita Na Bo» («Вір у себе» креольською) — назва її проекту, одного з тих, що відвідала королева Летиція, і якому Aecid виділяє понад 300 000 євро на боротьбу з сексуальною експлуатацією та торгівлею людьми. Гонсалес запевняє, що, хоч і непомітно, секс-туризм існує.

Туризм та зміна клімату

«Туризм приносить і хороше, і погане», — підсумовує монахиня. З іншого боку, саме туризм є головним двигуном економіки (25% ВВП), на який покладаються всі надії на зростання. Тому, враховуючи додаткову вразливість, пов'язану зі зміною клімату в країні, розкиданій на 10 островах (дев'ять населених), іспанська співпраця робить акцент на сталому розвитку через «блакитну економіку».

Тобто, використання ресурсів Атлантичного океану для створення робочих місць, щоб молоді чоловіки та жінки вийшли з ізоляції та сприяли місцевій економіці за допомогою місцевих продуктів. У країні, де практично немає орних земель і майже ніколи не йде дощ, «немає інших природних ресурсів, крім моря», — наполягає Рамос.

У місті Мінделу (80 000 мешканців) на острові Сан-Вісенте з колоніальними рисами королева мала змогу поспілкуватися з «пейшейраш» (peixeiras) — найбільш зневаженою та стигматизованою верствою кабовердійського суспільства, зокрема через їхню вуличну професію, що просочує все тіло запахом риби. Марія продає рибу вже 32 роки і, завдяки Асоціації рибалок Мінделу та неурядовим організаціям, таким як «Мир та Розвиток» — через які іспанський уряд виділяє понад мільйон євро — тепер з гордістю, загорнувши голову в фіолетовий тюрбан, говорить про свій спосіб життя. «Наші зусилля, наша праця, наша асоціація», — скандували двадцять рибалок під час візиту королеви.