Професійна таємниця журналістів, що визнана та особливо захищена Конституцією, – це не привілей інформаторів, а один із їхніх головних обов'язків. Адже вона оберігає право на інформацію всіх громадян. Гарантування цієї свободи забезпечує існування вільної громадської думки, тісно пов'язаної з політичним плюралізмом, що є фундаментом демократичної держави, як наголошує доктрина Конституційного Суду. Це те, що будь-який правник, безсумнівно, знає або повинен знати.

Тому викликає подив, що мадридська суддя викликала як підозрюваних чотирьох журналістів (з різних видань) за виконання своєї роботи. А саме – за публікацію звіту правоохоронців, включеного до справи, яку Верховний суд розглядає щодо можливого розголошення таємниці Генеральним прокурором держави Альваро Гарсія Ортісом у зв'язку зі справою партнера Ісабель Діас Аюсо. Саме розголошення таємниці – той самий тип злочину, який суддя інкримінує чотирьом професіоналам. Вони, окрім самого факту звинувачення та дати допиту, не знають аргументів, на яких суддя обґрунтувала своє рішення.

Цей поліцейський звіт є ключовим елементом у розслідуванні справи величезного політичного, інституційного та юридичного значення, суспільний інтерес до якої не потребує доведення. Четверо репортерів лише виконали свій конституційний обов'язок – поширювати належним чином перевірену інформацію. Верховний суд наказав розслідувати витік звіту після скарг, поданих захистом Гарсії Ортіса, головного прокурора Мадрида та партнера Аюсо. Щодо останньої скарги рішення ще немає, тому існує ймовірність, що звинувачення можуть висунути й іншим журналістам.

Усі три скарги посилаються на правові норми, що стосуються сторін судового процесу або посадових осіб системи правосуддя, а не журналістів. Сама прокуратура Мадрида попросила суддю викликати чотирьох як свідків, а не підозрюваних, оскільки «юридично неможливо», щоб вони вчинили злочин, який їм інкримінують.

Єдиний реальний наслідок цієї безпрецедентної справи – це можливе залякування журналістів та їхніх джерел у подібних обставинах. Цей «охолоджуючий ефект» суди всіх рівнів визнали надзвичайно шкідливим для демократії, як наголосили у відкритому листі 55 репортерів із 27 ЗМІ, що спеціалізуються на судовій тематиці.

Коли судді стикаються з таким чутливим і важливим для демократії правом, як право на інформацію, вони повинні діяти особливо обережно, чітко та точно обґрунтовуючи свої дії та їхні цілі. Звісно, журналісти не стоять поза законом. Але саме права всіх громадян та їхня свобода інформації можуть серйозно постраждати від таких незрозумілих судових рішень, як це.