Махмуд аль-Шафі провів останні дні зі своєю дружиною та чотирма дітьми у своїй квартирі в таборі біженців Нусейрат, що в центральній частині Гази. Як і безліч інших родин у Газі, вони зіткнулися з екстремальними гуманітарними умовами та живуть у постійному страху перед ізраїльськими атаками. Але є ще один страх, який тримає 33-річного Аль-Шафі вдома. Після того, як він підтримав нещодавні протести з вимогою до бойовиків Хамас відмовитися від влади, сподіваючись таким чином покласти край війні, він боїться арешту силами безпеки ісламістського руху. Він каже, що його викликали на допит, але він відмовився підкоритися цьому наказу, через що йому почали погрожувати.

Вперше з 7 жовтня 2023 року, коли почалася війна, групи десятків жителів Гази кілька разів виходили на вулиці, вимагаючи, щоб угруповання залишило владу. Ввечері 2 квітня сотні людей зібралися в Бейт-Лахії (північ Гази) з криками «Геть, геть, геть увесь Хамас!». За ці 16 місяців війни, що розпочалася з різанини, влаштованої Хамас, в якій загинуло 1200 ізраїльтян, у Газі загинуло понад 50 000 людей. Тепер перші протести проти Хамас викликали суперечливі реакції серед тих, хто їм симпатизує, і тих, хто звинувачує учасників у підтримці Ізраїлю.

У той час як одні стверджують, що протести є спонтанною реакцією на руйнування, інші вважають, що ними маніпулюють. Аналітик Еяд аль-Кара пояснює, що демонстрації спочатку були стихійними, але потім їх використав ФАТХ, політичне угруповання з Рамалли, чиє суперництво з Хамас за владу призвело до глибоких розколів серед палестинців, а також зовнішні сили, які прагнуть дискредитувати ісламістське угруповання.

Аль-Шафі наполягає, що його спонуканням до участі в протестах була турбота про гуманітарну ситуацію, а не політика: «Мета була подвійною: по-перше, вимагати припинення агресії та геноциду нашого народу з боку Ізраїлю, а по-друге, закликати Хамас припинити керувати Газою». Він запевняє, що «Хамас зазнав невдачі в управлінні війною. Він покинув свій народ, залишивши його напризволяще. А атака 7 жовтня була відчайдушною авантюрою, яка призвела до руйнування Гази».

Протести, що поширилися з Бейт-Лахії до центральної частини Гази, відбулися після тижнів повної блокади гуманітарної допомоги, запровадженої Ізраїлем, і через кілька днів після відновлення повітряних бомбардувань сектора 18 березня.

Аль-Шафі визнає цілі Хамас щодо звільнення та опору, але критикує його процес прийняття рішень. «Розпочинати таку операцію [атаки 7 жовтня 2023 року], коли палестинська, арабська та міжнародна динаміка була слабкою, було серйозним прорахунком», — стверджує він.

«Ізраїль — головний агресор, з цим усі згодні», — каже Аль-Шафі. «Але протистояти літакам F-35 палицями — це нераціонально», — каже він, натякаючи на момент вбивства лідера Хамас Ях’ї Сінвара в жовтні 2024 року ізраїльським безпілотником, на який той відповів, кинувши в нього палицю. «Наш народ будував свою боротьбу крок за кроком з часів Накби. Безвідповідально ставити його під удар такої жорстокої армії», — продовжив цей палестинець, маючи на увазі створення Держави Ізраїль у 1948 році, з якого починаються страждання палестинців через бездержавність та переміщення населення.

Аль-Шафі, чия участь у протестах проти Хамас у 2019 році коштувала йому арешту та шестиденних тортур з боку сил безпеки угруповання, опублікував у Facebook: «Ми відмовляємося вмирати. Завтра я піду на площу Нусейрат зі своїми дітьми». Він каже, що його послання було спрямоване головним чином до Ізраїлю. На його подив, десятки людей похилого віку, активістів та лідерів громадянського суспільства приєдналися до нього, лунали гасла проти уряду Хамас. Наступного дня кількість учасників зменшилася, але вимога припинення війни та правління Хамас залишалася непохитною.

Після кількаденної паузи протестувальники знову вийшли на вулиці, вимагаючи, щоб Хамас передав уряд Палестинській адміністрації або Лізі арабських держав, щоб врятувати Газу.

Переломний момент

Професор Хасан Абуджарад, президент Університету Гази, бачить у цих протестах переломний момент. «Жителі Гази пережили нестерпні страждання, поки світ мовчав. Після місяців терпіння у них не залишилося іншого вибору, крім як діяти», — каже він.

«Те, що відбувається в Газі, не має прецедентів в історії: різанина, руйнування, дітей розриває на шматки на очах у батьків. Люди мобілізувалися через чистий відчай, а не з політичних мотивів». Абуджарад, який брав участь у цих протестах, наполягає, що послання чітке: Ізраїлю — що війна має закінчитися; Хамасу — що він має піти у відставку; і світу — що Газа заслуговує на життя та відбудову.

«Хамас має звільнити ізраїльських заручників», — аргументує він. «Вони виправдовують тривале руйнування Гази Ізраїлем. Люди підтримували Хамас під час війни, але тепер вони більше не можуть цього терпіти», — стверджує професор Абуджарад, додаючи, що ці протести — ідеальний момент для Хамас відмовитися від контролю. «Найкращий вихід для Хамас — заявити: “Ми поважаємо волю народу, передамо уряд і знову станемо рухом опору в рамках Організації визволення Палестини”», — продовжує він.

Абуджарад також зазначає, що ці протести, хоч і критиковані прихильниками Хамас, становлять значний виклик для Ізраїлю. «Цей рух спростовує твердження Ізраїлю, що вся Газа підтримує Хамас. Він демонструє, що жителі Гази хочуть миру та майбутнього, а не нескінченної війни», — підсумовує він.

Внутрішні розбіжності та реакція Хамас

«Деякі протестувальники щиро вірять, що Хамас міг би зробити більше для припинення війни, але інші скористалися протестами для просування партійної програми», — стверджує аналітик Еяд аль-Кара. «Ізраїль та певні арабські держави також використали їх для підбурювання проти Хамас».

За словами Аль-Шафі та інших протестувальників, Хамас не терпить інакомислення. Кілька людей повідомляють, що їм погрожували та затримували. Викрадення, катування та вбивство 22-річного Удая аль-Рубаї 28 березня його родина також приписує Бригадам Аль-Кассам, військовому крилу Хамас.

Незважаючи на визнання посилення репресій, Аль-Кара відкидає можливість внутрішнього конфлікту. «Кожен у Газі стикається зі смертю», — каже він. «Люди розуміють небезпеку внутрішньої боротьби».

Але аналітик Мохаммед Діаб попереджає, що якщо Хамас продовжить реагувати силою, протести можуть стати насильницькими. «Умови для вибуху є: невпинні смерті, руйнування та віра в те, що Хамас не зробив достатньо для захисту цивільного населення», — каже він. «Якщо Хамас відповість на ці протести насильством, ми можемо стати свідками початку внутрішнього конфлікту».

Діаб зазначає, що, незважаючи на втрати, Хамас продовжує утримувати контроль. «Його апарат безпеки ослаблений, але неушкоджений. Однак його відповідь була катастрофічною: відштовхування тих самих людей, які витримали війну поруч із ним». Він застерігає ісламістське угруповання від подальших репресивних заходів. «Демонізація та придушення протестувальників лише підживлюватимуть гнів. Люди голодують, втрачають надію, і коли це відбувається, вони стають непередбачуваними».

Аль-Шафі лише хоче, щоб його родина та діти вийшли живими з цієї війни: «Ми також хочемо, щоб нас почули, якщо не світ, то принаймні наш власний народ», — просить він.