Декількома словами
Зустріч президентів Трампа та Букеле демонструє зневагу до прав людини та судових рішень. Їхня спільна позиція щодо депортації іммігрантів, зокрема ігнорування рішення Верховного суду США у справі громадянина Сальвадору, створює небезпечний прецедент свавілля виконавчої влади та підриває основи правової держави. Така поведінка лідерів двох країн викликає занепокоєння щодо майбутнього демократії та міжнародних відносин, особливо в контексті ставлення до іммігрантів та поваги до прав людини.

Президент Сполучених Штатів, Дональд Трамп, прийняв у понеділок у Білому домі президента Сальвадору, Наїба Букеле. В атмосфері сердечності та невимушеності обидва відзначили угоду, яка дозволяє Вашингтону використовувати мегав’язницю, побудовану центристським популістом, для масового ув’язнення сальвадорських бандитів та депортації туди, без попереднього судового процесу, будь-якого іммігранта, якого Білий дім вважає небезпечним злочинцем. Таким чином, вже було вислано зі США та ув’язнено щонайменше 260 іммігрантів за особливо прискорених та жорстоких обставин, щоб перетворити це на видовище для соціальних мереж.
Проте, на момент зустрічі, подив та обурення, викликані цією політикою, єдиною метою якої є залякування мільйонів іммігрантів, зросли якісно. Серед депортованих був принаймні один громадянин Сальвадору, 29-річний Кілмар Армандо Абрего Гарсія, який легально проживав у країні, не мав судимостей і мав судову ухвалу, яка спеціально захищала його від депортації через ризик, якому він піддавався в Сальвадорі. Федеральний суддя наказав адміністрації Трампа повернути Абрего до США. Верховний суд у одностайному рішенні визнав, що Білий дім повинен «сприяти» поверненню.
Відповідаючи на запитання щодо цієї справи, Трамп і Букеле продемонстрували цинізм, який можна розцінювати лише як глузування з правосуддя і який створює похмурий прецедент щодо намірів Білого дому, коли його дії оскаржуються в судах. Букеле запевнив, що не має повноважень звільнити і відправити Абрего назад до США, і не має жодних причин для цього, оскільки його передали йому як «злочинця» і «терориста». Білий дім, зі свого боку, тлумачить, що ухвала Верховного суду вимагає від нього суворо «сприяти» поверненню. Тобто, якщо Букеле звільнить Абрего, йому нададуть літак, але він не в змозі вказувати іншій країні, що робити. Трамп заперечує, що порушує будь-які рішення, і навіть запевняє, що Верховний суд став на його бік.
Уся ця сцена жахає та викликає огиду. Два глави держави визнають і захищають перед камерами, зі сміхом, явне порушення прав людини та безпрецедентну насмішку над судовими рішеннями. Мало чого можна очікувати від Букеле, який прагне стати диктатором. Але Трамп очолює найдавнішу конституційну демократію у світі. Наче цього було недостатньо, Трамп заявив, що хоче розширити депортацію на «внутрішніх злочинців». «Нам потрібно подивитися, що кажуть закони», — заявив президент, зневажаючи саму ідею громадянства.
Серед вихору заголовків про торговельні війни чи утиски університетів та преси, справа невідомого громадянина Сальвадору, депортованого назад до своєї країни Сполученими Штатами, може здатися анекдотичною. Але це не так. Це перший прецедент, який вказує на те, що Білий дім вирішив діяти поза законом і поза тим, що говорить правосуддя. Жорсткість до іммігрантів та свавілля – це різні речі. Зважаючи на зухвалість виконавчої влади США та параліч її законодавчої влади, залишається сподіватися на більшу рішучість і ясність суддів, особливо Верховного суду, та на мобілізацію громадянського суспільства, яке якомога швидше виб'є з голови Білого дому думку про те, що він може мовчки ковзати країну до автократії без опору.