Секстинг: цифрове залицяння з національними відмінностями

Починається з невинного залицяння, а потім переростає у надсилання фото чи відео еротичного змісту. Ритуал цифрового залицяння, так званий «секстинг», має схожі риси в усьому світі, але існують і певні відмінності. Нове дослідження показало, що, наприклад, молоді іспанки практикують його частіше, ніж колумбійки та мексиканки. А в Мексиці, де сильний стереотип латиноамериканського мачо, хлопці більш позитивно ставляться до обміну еротичними повідомленнями, ніж їхні ровесники з Колумбії чи Іспанії.

Метою дослідження, в якому взяли участь 3726 чоловіків і жінок віком від 17 до 25 років, було з'ясувати, як культура Іспанії, Мексики та Колумбії впливає на частоту, ставлення та мотиви, які спонукають молодь до сексуальної взаємодії в соціальних мережах. Дослідники виявили, що секстинг є поширеним явищем серед молодих людей у всіх трьох країнах. Однак, саме в Мексиці підлітки практикують його найчастіше, і, як і в Іспанії та Колумбії, хлопці, як правило, більш прихильно ставляться до цієї взаємодії, ніж дівчата. Крім того, хлопці з північноамериканської країни мають більш позитивне бачення секстингу, ніж решта учасників дослідження, і часто пов'язують віртуальний секс із задоволенням. Те саме стосується іспанок, які менш стримані в цих питаннях. Серед усіх опитаних головним мотивом для секстингу було названо зміцнення інтимності у парі.

Рікардо Фандіньо Паскуаль, клінічний психолог і автор книги «Сексуальна боротьба підлітків у гіперсучасності», який не брав участі в дослідженні, але ознайомився з його результатами, стверджує, що вони не є дивовижними для тих, хто стежить за цією темою протягом десятиліть. «Сексуальна поведінка завжди зумовлена культурою і регулюється певною мораллю, яка залежить від епохи та конкретного соціального контексту. Мене не дивує, що секстинг має відмінності за статтю та національністю», – запевняє він. Зрештою, додає він, така конкретна практика, «відображає більш загальну модель поведінки та сексуальної моралі».

Сільвія Санс, психологиня та сексологиня з Мадрида, пояснює, що «в контекстах більшої сексуальної свободи жінок, вони почуваються набагато комфортніше також у площині цифрової взаємодії». Натомість у більш консервативних або мізогінних суспільствах, «жінку, яка проявляє ініціативу або виставляє своє тіло, набагато легше засудити». Тобто те, що латиноамериканки обмежують або стримують своє бажання займатися секстингом через страх бути засудженими, можна розглядати як показник того, наскільки глибоко вкорінений мачизм у цих культурах.

Мотиви, якими молоді люди виправдовують цю сексуальну практику, також різняться залежно від країни. На мексиканок найбільше впливають їхні партнери, коли йдеться про обмін еротичним контентом, тоді як колумбійці роблять це більше через соціальний тиск і вживання психоактивних речовин, таких як алкоголь, що може призвести до більш негативних наслідків. Наслідків, від яких, звісно, ніхто не застрахований.

«З огляду на ці результати, ми повинні навчати темі згоди та сексуальної наполегливості, щоб зменшити ризики», – каже Рафаель Баллестер Арнал, професор Університету Жауме I в Кастельйоні та співавтор дослідження, який працює над цими темами з 1993 року. Але ризики полягають не лише в тому, що фотографія потрапить не в ті руки, а й у гонитві за схваленням. Баллестер пояснює: «Ми схильні думати, що люди, які найчастіше надсилають сексуальні зображення себе, мають кращу самооцінку або навіть є нарцисами. Але останні дослідження показали, що це не завжди так». Іноді, додає автор, невпевнені в собі люди надсилають або діляться зображеннями, тому що потребують схвалення інших. «Соціальні мережі дозволяють вам показувати те, що ви хочете, і як це показувати в обмін на лайк, це небезпечно, тому що можна потрапити в динаміку здирництва та залежності».

У цьому сенсі Санс наголошує, що відповідальний секстинг передбачає не лише те, щоб не було видно облич, татуювань чи будь-яких інших ідентифікаційних знаків головного героя фотографії, а й «знання, коли ви хочете це зробити, з ким і звідки ви це робите емоційно». Це не повинно сприйматися як доказ кохання, як механізм отримання визнання або як розмінна монета.

Інтимність на публічній площі

«Перше, про що ми повинні подумати, – починає стверджувати Фандіньо, – це те, що ми живемо в соціальному контексті, в якому сексуальний контент дуже баналізований». Еротичні та порнографічні зображення циркулюють у повсякденному житті на багатьох рівнях і з повною нормальністю, від гігантських рекламних щитів до стікерів у WhatsApp. Це, додає Баллестер, «ми збаналізували поняття інтимності», до такої міри, що в телевізійних програмах, як-от «Острів спокус», деякі люди розкривають свою приватність у прямому ефірі перед мільйонами людей, – створило коктейль, який передбачає певні ризики.

Баллестер підсумовує: «Ми створили культуру, в якій схвалюємо експозицію як синонім слави та престижу. Підлітки вже не так цінують інтимність і, крім того, мають інструменти для самовираження». Експерти рекомендують, щоб відповіддю було навчання молодих людей розрізняти приватне та публічне, не перебільшуючи тривогу, щоб не спровокувати хвилю моральної паніки. «Якщо ми демонізуємо цю практику, ми також не досягнемо позитивного освітнього ефекту», – зазначає Фандіньо. І додає: «Підліток дуже добре розуміє, що не повісить на дереві на площі свого села свою фотографію в спідній білизні, але не так впевнений, що не зробить цього у своєму акаунті в Instagram, що, по суті, те саме».

Цифрове середовище передає хибне відчуття контролю, коли йдеться про такі практики, як секстинг, тому як в Іспанії, так і в Колумбії та Мексиці сприйняття ризику дуже низьке, згідно з останнім дослідженням. «Соціальні мережі дають нам багато можливостей для персоналізації, – запевняє Фандіньо, – це змушує нас вірити, що ми маємо повний контроль над тим, чим ділимося з іншими, але ми повинні усвідомлювати, що у нас набагато менше контролю, ніж ми думаємо».