Джорджія Мелоні захоплює Дональда Трампа

Джорджія Мелоні захоплює Дональда Трампа. І він нею зачарований. Проте, угоди, які вона укладає в Білому домі, є ефемерними. Італійка пообіцяла купувати більше газу, але побачимо, як це буде, адже Ente Nazionale Idrocarburi (ENI) не єдина компанія, приватні також приймають рішення. Вона каже, що вони співпрацюватимуть у підкоренні космосу, з гумористичною згадкою про Марс. Також обіцяє скасувати податок Google, що складно, оскільки Італія перенесла європейську директиву про 15% податок на прибуток корпорацій для багатонаціональних компаній 19 грудня 2023 року. І що вона перенаправить європейські закупівлі зброї до Сполучених Штатів: 150 мільярдів SAFE не залежать від неї, а від Комісії та Двадцяти семи. У військовому плані вона стає іспанофілом: досягне 2% військових витрат, невиконана обіцянка Маріано Рахоя. Ключем до ідилії є згода щодо імміграції.

Трамп критикує Європу за її «неефективність» у депортації. Джорджія перериває його: «Ситуація змінилася, дякуючи Італії». Яка ж брехня. Ефективність Трампа полягає не в регулюванні імміграції, а в картинках, у побитті та депортації латиноамериканців нелегально: маніпулюючи законом 1798 року проти «іноземних ворогів». Верховний суд щойно заборонив йому висилати понад 50 венесуельців, оскільки їм не дозволили оскаржити наказ до його виконання. Мелоні має чудову, надприбуткову стратегію: три спроби депортації до Албанії (і сотні мільйонів євро змарновано). Результат: нуль, всі заблоковані правосуддям. Побачимо, чим закінчиться четверта спроба, яка була тиждень тому. Чи позбудеться вона цих 40 іммігрантів? Порівняймо цю цифру з 33 600 нелегальними в'їздами до ЄС у першому кварталі (дані Frontex): скорочення на 31%, яке мало чим зобов'язане мелонівським випадам. Проте вона отримала підтримку Урсули фон дер Ляєн щодо концтаборів для іммігрантів, переміщених до бідних країн. Албанія – це Еквадор. І це при тому, що Урсула є демохристиянкою. Побачимо, чи папа Франциск воскресне і змусить їх покаятися під загрозою заборони таїнств. Книгу, яку зазвичай рекомендує голова Ватикану, «Синдром 1933», написав комуніст Зигмунд Гінзберг. Вона добре ілюструє шість стадій, від ненависті до емігрантів, на прикладі євреїв, до нацистських таборів смерті.

Перше, принципи: «Єврей – це іноземець, це іммігрант» і «іммігранти – злочинці». Друге, «зачинити двері», заборонити додаткову міграцію та скасувати громадянство. Третє, «позбутися тих, хто вже прибув», навіть століттями. Четверте, надати поліції повноваження для «превентивних арештів», спочатку проти комуністів, а потім злодіїв, гомосексуалістів, циган. П’яте, інформаційні маніпуляції щодо «порядку, дисципліни, правил» для отримання «оплесків громадської думки». І шосте, підготувати «консенсус на користь смертної кари». Аушвіц, кінець шляху.