У 20 років я сидів за столом зі своєю сім'єю і відчував себе чужим серед них.

Вони говорили про сушарки та оливки, голосно співали, а я відчував себе ніби з іншого світу. Парадоксально, але ця дистанція між мною та моїми рідними була результатом плану, який, здавалося, спрацював.

Мої батьки були роботягами, як і тисячі інших каталонців. Люди без освіти, які рано вставали, щоб йти на роботу, аби заробити на життя. І вдома, як і в багатьох інших тисячах домівок, робилося неможливе і навіть більше, щоб подолати цю долю «нижчих».