Декількома словами
У соцмережах поширюються відео з "токсичними" порадами, які навчають цифровому контролю та стеженню за партнерами. Психологи та юристи застерігають: це форма психологічного насильства, що порушує приватність і є кримінальним злочином.
Відеоролики з інструкціями зі прихованого стеження за романтичними партнерами здобувають мільйони переглядів у соціальних мережах, викликаючи занепокоєння у фахівців.
Під виглядом "трюків" чи "лайфхаків" у TikTok, Instagram та Facebook поширюються методи, як дізнатися місцезнаходження людини через її сторіс, читати видалені повідомлення, слухати розмови без згоди, перевіряти контакти та виявляти "зради". Експерти однозначно заявляють: такі дії не є невинними. Вони становлять собою форму психологічного насильства, серйозно шкодять стосункам, негативно впливають на психічне здоров'я та можуть мати правові наслідки, аж до кримінальної відповідальності.
Психологи наголошують, що контроль над партнером, перевірка його телефону, вимога паролів та обмеження свободи — це чіткі ознаки психологічного насильства. Вони зазначають, що прагнення до тотального контролю часто виправдовується минулим негативним досвідом, наприклад, зрадами, але корінь проблеми лежить не в поведінці партнера, а у власній невпевненості та тривожності.
"Якщо вам потрібно шпигувати чи контролювати свого партнера, це не кохання. Це тривога, незагоєна душевна рана, а іноді й невирішені негативні переживання", — стверджують фахівці. Використання слова "трюки" для опису таких дій, на думку юристів, небезпечне тим, що воно баналізує неприйнятну поведінку. Йдеться не про жарти, а про цифрові маніпуляції, які руйнують особисту автономію та приватність.
Пошукові запити, пов'язані з такими "токсичними" трюками, дуже популярні в соцмережах. Наприклад, відео, що показує, як визначити місцезнаходження партнера через камери відеоспостереження, набрало мільйони переглядів. Експерти пояснюють популярність такого контенту кількома причинами: алгоритми соцмереж просувають спірні теми, любовні драми добре "продаються", у суспільстві романтизується контроль, у стосунках багато невпевненості, а аудиторія часто молода і недостатньо емоційно освічена.
Психологи додають, що висока популярність запитів про стеження відображає страхи та невпевненість багатьох людей у стосунках, такі як страх бути покинутим чи зрадженим. Нормалізація такої поведінки збільшує ризик емоційних розладів (стрес, тривожність, депресія), а також насильства та аб'юзу у стосунках. Недовіра до партнера породжує невпевненість, нестабільність, пригнічений настрій, постійні конфлікти, емоційну залежність та низьку самооцінку.
Фахівці сходяться на думці: не існує "чарівної формули" для боротьби з невпевненістю, яка б не порушувала приватність іншого. Ключ у тому, щоб працювати над собою, зміцнювати свій внутрішній світ і будувати стосунки на основі діалогу та взаємної поваги. Рекомендується працювати над самооцінкою, відкрито висловлювати свої почуття без звинувачень, поважати особисті кордони, вчитися розпізнавати свої "тригери" та звертатися за професійною психологічною допомогою за потреби.
Серед "трюків", що поширюються в мережі, є інструкції, як таємно слухати розмови через iPhone, витягувати листування з WhatsApp та Instagram, відновлювати видалені чати, дізнаватися, з ким найбільше спілкується людина, активувати батьківський контроль на її телефоні, визначати її місцезнаходження або відстежувати її активність у соцмережах.
Ці методи стосуються як чоловіків, так і жінок. Для багатьох з них потрібен фізичний доступ до телефону партнера. Щоб захистити свою цифрову приватність, експерти з кібербезпеки радять використовувати надійні паролі або біометричну автентифікацію для блокування доступу до чутливих застосунків. Також важливо бути уважними до того, яка інформація (наприклад, місцезнаходження) випадково розкривається у ваших власних публікаціях.
Організації з кібербезпеки попереджають про існування шпигунського програмного забезпечення, яке може передавати геолокаційні дані, дані про дзвінки та листування. Для його виявлення рекомендується регулярно перевіряти список встановлених застосунків та видаляти підозрілі. У крайніх випадках допоможе скидання пристрою до заводських налаштувань.
Тим, хто добровільно надає партнеру доступ до своїх повідомлень та акаунтів, радять переглянути цю позицію. Ніколи не можна бути впевненим у справжніх намірах і в тому, як довго триватимуть стосунки. Значно розумніше запобігти можливим проблемам. Якщо доступ вже був наданий і ви хочете його відкликати, слід негайно змінити паролі, увімкнути двофакторну автентифікацію, вийти з усіх активних сесій, відв'язати незнайомі пристрої та посилити блокування екрана.
Найсерйознішим правовим ризиком при стеженні за партнером є вчинення злочину проти недоторканності приватного життя. Юристи попереджають, що такі дії можуть призвести до реальних термінів тюремного ув'язнення. Вже є судові прецеденти з обвинувальними вироками за читання чужих повідомлень та листувань.
Ситуація зі "згодою" партнера на перевірку телефону є надзвичайно складною. Законодавство та психологи визнають, що така "згода" може бути недобровільною через владні динаміки, емоційний шантаж або психологічне насильство. У контексті домашнього насильства така "згода" часто не є вільною та інформованою, оскільки агресор використовує маніпуляції, ізоляцію та формування залежності.
Адвокати зазначають, що навіть обопільна домовленість про взаємну перевірку телефонів може приховувати серйозні динаміки контролю та домінування, рідко будучи по-справжньому добровільною. Суди при розгляді таких справ враховують наявність емоційного тиску, шантажу та психологічного впливу на жертву. Така "угода" може бути розцінена як частина психологічного насильства, незалежно від її зовнішньої видимості добровільності.
Юристи вказують на практичні проблеми таких "договорів": вони рідко укладаються письмово, що ускладнює доведення згоди в суді. Виникають питання про межі доступу, терміни та умови перевірки. У випадку, якщо жертва вирішує звернутися до суду, вкрай важливо ретельно документувати всі докази цифрового шпигунства. Ніхто не має права порушувати приватне життя іншої людини.
Виникає питання про відповідальність самих соціальних мереж. Хоча законодавство в багатьох країнах захищає платформи від відповідальності за користувацький контент, експерти вважають, що з моральної точки зору соцмережі повинні вживати більш активних заходів для запобігання поширенню такого шкідливого контенту, особливо враховуючи, що його споживачами часто є підлітки.
