Недільний ранок створено для читання преси, а полудень — для насолоди, гучних святкувань та смачних аперитивів. Але життя влаштоване так, що після задоволення приходить розплата. Недільний вечір може принести з собою нудьгу або тривогу. Це найважчий день тижня: ми вкотре розуміємо, що обіцянка, яку давали собі щоп'ятниці, так і не виконана. Саме тому недільний вечір здається найскладнішим часом для щастя.

Найкраще в неділю після обіду — зачинитися вдома з книжкою або подрімати. Але неділя часто застає нас в аеропорту, де загубився багаж, або в автомобільній пробці. По радіо оголошують гол, а ми думаємо: «Як швидко темніє». Недільний вечір завжди нагадує осінь та кінець, навіть чути фрази на кшталт: «Завтра рано вставати». Улюблені ресторани зачинені, а бари в готелях порожні. Справжнє життя понеділка здається далеким, але неминучим. Неділя — час, коли ми відчуваємо глибину буття.

Вважається, що в суботу Бог відпочивав. Але тиша деяких неділь змушує думати, що Бог просто відвернувся від світу. Майже всі розриви та прощання відбуваються в неділю. Саме в неділю дощ ллє особливо болісно, ​​що може призвести до розчарування навіть найсильніших духом людей.

Найбільш дивовижне в недільному вечорі — його універсальність: його не уникнути ні за гроші, ні за всі земні насолоди. Навіть у розкошах Карибського басейну, лауреат Нобелівської премії Дерек Волкотт пише про меланхолію неділі.

Можливо, ООН варто втрутитися та вирішити цю проблему: перенести недільні вечори, наприклад, на вівторок чи четвер. Але важко боротися з цим, коли ми навіть не можемо скасувати переведення годинників, яке спричиняє депресію.

Або, можливо, з часом ми просто навчимося плавати в цих недільних вечорах. Змиритися з їхніми уроками: що наш смуток та радість пов'язані більше з тим, чого ми очікуємо, ніж з тим, що ми насправді переживаємо. Що саме тихі вечори роблять яскравими дні, коли ми кажемо: «Пішли кудись вип'ємо». Що радість — це тихий настрій, а не галас. Що наші почуття — відвідування бабусь і дідусів, тістечка та дні народження — завжди поруч з нашою тривогою. І що в житті є свої солодкі помсти: роки ми віримо, що щастя далеко від дому, поки коло не замкнеться, і ми розуміємо, що немає нічого кращого, ніж неділя в батьківському домі.