Декількома словами
Стаття про те, як авторка зіткнулася із закритою церквою та розмірковувала про віру, цікавість та комерцію.
Під час прогулянки Пальмою-де-Майорка авторка зіткнулася із закритим храмом. На вході висіла табличка з написом: «Вхід обмежений. Тільки для тих, хто йде на месу».
Хоча авторка не віруюча, їй цікавий досвід інших людей, їхня віра та відданість. Однак оголошення стало перешкодою для цікавості. Виникло питання: як перевірити, чи людина дійсно прийшла на службу, а не просто оглядає пам'ятки? Чи вимагатимуть читати Символ віри або проводити релігійний тест?
Автор статті запитує: чи не є таке обмеження своєрідною антирекламою? Якщо церква втрачає парафіян, можливо, варто дати шанс зайти навіть цікавим, раптом хтось із них відчує благодать віри? Адже католики вірять у набагато дивніші речі, як-от у Святу Трійцю чи непорочне зачаття.
Розмірковуючи про це, авторка провела аналогію з кабінетом психоаналітика, де також можна було б побачити табличку «Вхід обмежений. Тільки для цікавих пацієнтів». А як же можливість зіткнутися з чимось несподіваним, знайти задоволення в тому, що, здавалося, не може подобатися?
До того ж, таке оголошення суперечить ідеї гостинності, яку церква, здавалося б, проповідує. Воно посилає сигнал: нам добре і без вас.
Згодом авторка почула від іншої людини, що такі оголошення стоять у церквах, щоб не пускати людей безкоштовно. «Якщо йде меса, не можна брати гроші за відвідування. Їм байдужа віра. Їм потрібно, щоб ви платили».
Так усі міркування авторки здалися наївними порівняно з фінансовими махінаціями «Компанії Бога».
Примітка: Ця стаття виражає особисту думку авторки і не є пропагандою.
