У вкрай нестабільному міжнародному контексті та на тлі політичних й економічних розбіжностей зі Сполученими Штатами, Брюссель наполягає на «масовому» збільшенні витрат на оборону країн-членів ЄС.

Він також закликає до запуску спільних проєктів та збільшення спільних закупівель матеріалів, необхідних для безпеки спільноти, таких як системи протиповітряної та протиракетної оборони, дрони, боєприпаси та засоби радіоелектронної боротьби.

У так званій Білій книзі з оборони виконавча влада ЄС висуває найповнішу та найамбітнішу на сьогодні пропозицію щодо посилення європейської оборони перед обличчям численних викликів, з якими стикається континент. У документі стверджується, що для досягнення стратегічної автономії пріоритет слід надавати закупівлям у промисловості Євросоюзу.

«Єдиний спосіб подолати залежність [від Вашингтона] — це розвивати необхідні спроможності за допомогою спільних європейських проєктів, особливо зараз, коли США переглядають свій підхід і можуть вирішити обмежити використання або навіть призупинити доступність», — йдеться в проєкті документа, який буде представлений наступного тижня і який глави держав та урядів вивчать на засіданні Європейської Ради наступного четверга та п'ятниці.

Дебати про європейську оборону стають дедалі гарячішими.

Після того, як минулого тижня президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн представила лідерам основні напрямки свого плану переозброєння для збільшення витрат на оборону та мобілізації до 800 мільярдів євро (більшість з яких, однак, з національних бюджетів), новий документ виконавчої влади ЄС аналізує панораму європейської оборони та пропонує низку заходів для її покращення, які виходять за рамки фінансування.

Брюссель взяв за мантру «витрачати більше, краще та по-європейськи». І в цьому ключі, який також прийняла НАТО, підкреслює, що єдиний спосіб для європейської оборони злетіти та бути по-справжньому автономною (хоча й не в короткостроковій перспективі) — це робити ставку на збільшення спільних закупівель та на стратегічні загальноєвропейські проєкти, в яких беруть участь декілька держав-членів.

Головним наріжним каменем пропозиції виконавчої влади ЄС є те, що якщо держави-члени купують спільно, вони отримують вигоду від економії на масштабі, уникають інфляції через те, що всі запитують постачання у тієї ж обмеженої кількості компаній, і можна прискорити постачання, на додаток до надання більшої передбачуваності для промисловості.

З війною Росії проти України та схемою політичної карти, яка, схоже, не рухається до зменшення загроз для Європи після потенційної мирної угоди, Брюссель заявляє, що настав час прискорити переозброєння та зробити його більш ефективним.

Зрозуміло, які прогалини необхідно усунути. НАТО (до якої входять 23 з 27 держав-членів і яка зараз тремтить перед можливістю того, що США відмовляться від своїх зобов'язань щодо взаємної оборони, попри те, що є її головним гарантом) вже визначила недоліки.

Тепер йдеться про їх усунення. За даними Північноатлантичного альянсу, Брюссель визначає сім «суттєвих» сфер для побудови «надійної» європейської оборони, в яких спільні проєкти та закупівлі мають бути пріоритетними:

• протиповітряна та протиракетна оборона;
• артилерійські системи (сучасні та далекобійні ракети, призначені для завдання точних ударів по наземних цілях);
• стратегічний запас боєприпасів та ракет;
• дрони та антидронові системи (наземні, надводні, підводні);
• військова мобільність з загальноєвропейською мережею наземних коридорів, аеропортів та портів для полегшення швидкого та безперешкодного перевезення військ;
• штучний інтелект, квантові технології, кібервійна та радіоелектронна боротьба;
• логістика (стратегічні засоби забезпечення бойових дій та захисту інфраструктури, починаючи від літаків повітряного транспорту та дозаправки і закінчуючи космічними та прикордонними щитами).

Формули спільних закупівель на європейському рівні вже існували. Фактично, Європейська оборонна стратегія, представлена рік тому, закликала використовувати їх та збільшити цю форму закупівель до 35% від усього обладнання, що закуповується в ЄС.

Не лише з економічних міркувань, а й для того, щоб покінчити з великою фрагментацією, від якої страждають європейські армії. Але поки що вони не досягли успіху. Лише 18% військової техніки ЄС закуповується за спільними формулами.

Тепер Брюссель повторює ту саму мету, але також нагадує державам-членам, що є більше варіантів: одна країна очолює пропозицію, а інші приєднуються, здійснюють спільну закупівлю в рамках НАТО або інших організацій. І навіть пропонує себе як посередника і зазначає, що в цьому випадку його Європейська програма оборонної промисловості (EDIP) збільшить стимули для таких спільних державних закупівель державами-членами, що може компенсувати додаткові витрати на багатонаціональні державні закупівлі.

«Лише разом держави-члени зможуть досягти змін. Збільшення витрат на оборону має супроводжуватися суттєвою консолідацією європейської оборонно-промислової бази», — йдеться у проєкті документа, який буде представлений наступного тижня, напередодні європейського саміту, що відбудеться у Брюсселі.

Стратегічні запаси матеріалів

Європейська комісія також закликає до створення стратегічних запасів сировини та компонентів. А також центри промислової готовності до оборони. І пропонує координувати це.

Брюссель наголошує на іншій великій проблемі європейської оборони: відсутності стратегічної автономії через велику залежність від інших, особливо від США. І пропонує, якщо є європейське рішення, надавати йому пріоритет над іншими.

Якщо це неможливо, купувати у компаній з країн «однодумців». Таким чином, Брюссель відкриває двері для Європи +, співпраці з такими партнерами, як Велика Британія, Норвегія чи Туреччина, які вже виявили величезний інтерес до співпраці з ЄС.

«Основні промислові гравці з-поза меж ЄС часто накладають обмеження на доступ до своїх ринків і прагнуть нарощувати власні виробничі потужності в критично важливих технологіях», — попереджає Європейська комісія в документі.

«У цьому контексті ЄС повинен розглянути питання про запровадження європейських преференцій у державних закупівлях для стратегічних секторів та технологій, пов'язаних з обороною. Однак європейські преференції будуть ефективними лише за наявності відповідної європейської продукції. Тому слід створити стратегічні резерви для промислових цілей, а також механізм продажу військової техніки ЄС», — наголошує він.