Декількома словами
Угода між Україною та США щодо спільного видобутку корисних копалин є важливим кроком, що свідчить про підтримку України з боку адміністрації Трампа, хоча й не вирішує всіх проблем безпеки. Ситуація залишається складною і залежить від подальших дій Росії та позиції президента Трампа.
Непередбачуваний Білий дім Дональда Трампа
Непередбачуваний Білий дім Дональда Трампа зробив невеликий поворот у своїй політиці щодо України, як це можна зрозуміти зі слів Скотта Бессента, секретаря Казначейства, після підписання з віце-прем'єр-міністром України Юлією Свириденко угоди про спільний видобуток природних ресурсів України. За словами Бессента, зараз йдеться про те, щоб «дати чіткі сигнали про прихильність адміністрації Трампа до досягнення вільної, суверенної та процвітаючої України».
Це перший випадок, коли член уряду Трампа дистанціювався від Путіна, хоча нічого не згадує про територіальну цілісність окупованої країни та міжнародно визнані кордони. Під час свого фатального візиту до Білого дому в лютому Зеленський відмовився підписати контракт на видобуток рідкоземельних металів, яким Трамп мав намір компенсувати американську допомогу під час війни. Через два місяці після церемонії приниження в Овальному кабінеті дещо змінилося. Починаючи з назви угоди як інвестиційного фонду для відновлення України. Однак це все ще транзакція, до якої змушена окупована країна.
При цьому нова угода не має на меті компенсувати США допомогу, а надає їм ексклюзивне право на спільний та паритетний з Україною видобуток певних мінеральних ресурсів, а також Запорізької атомної електростанції. Обидві сторони матимуть однакові права голосу, а Україна збереже контроль над своїми резервами та інфраструктурою. Фонд буде створено на основі нових інвестицій, а не за рахунок запозичень, і він не буде несумісним із майбутнім вступом країни до ЄС. Крім того, ніхто, хто фінансував військову машину Кремля, не зможе скористатися відбудовою.
Це зовсім не та гарантія безпеки, яку спочатку просив Зеленський, щоб стримати Росію після припинення вогню, але вона запобігає тому, щоб Вашингтон відвернувся від війни в Україні, як погрожували віце-президент Дж. Д. Венс і держсекретар Марко Рубіо. Таким чином, залишається відкритою можлива підтримка США зброєю, логістикою та розвідкою миротворчих сил, які можуть організувати європейські країни.
Варто відзначити роль Бессента, який став поміркованою силою хаотичного президентства Трампа. Після підписання угоди щодо корисних копалин і після приєднання Зеленського до безумовного 30-денного припинення вогню — яке Росія наполягає на відхиленні — невідомим зараз є, окрім позиції Путіна, позиція непостійного президента-республіканця, який не відмовився від брехливого звинувачення Києва як винуватця війни, від вето на його вступ до НАТО і, перш за все, від його готовності віддати Путіну все, що він просить, щоб змусити зброю замовкнути раз і назавжди.
