Ще одна невдала спроба припинення вогню підкреслює жорстокість війни

За кілька хвилин до початку 30-годинного припинення вогню, оголошеного президентом Росії Володимиром Путіним, українські системи ППО відстежували кілька дронів. Багато українців у соціальних мережах висловлювали обурення після трьох років повномасштабного вторгнення, запитуючи, як довго триватиме це великоднє перемир'я. З початком припинення вогню знову зазвучали сигнали тривоги. Хоча під час паузи не було повідомлено про напади на цивільних, українське командування повідомило, що противник вів артилерійський вогонь та використовував безпілотники як на східному фронті, так і в російській Курській області. Кремль заявив про тисячу українських атак під час цього перемир'я. Це ще одна невдала спроба припинення вогню, яка підкреслює жорстокість війни, що не припиняється. І це попри десятки зустрічей, поїздок та переговорів, які відбулися після того, як США розпочали переговори про можливий мирний процес 70 днів тому.

Ні перемир'я на Чорному морі та в енергетичному секторі не були повністю успішними, ні найкраща пропозиція на столі переговорів – 30-денний період без насильства на всіх фронтах – ще не має консенсусу. Частково через характер конфлікту, який є дуже живим, частково через непослідовність самого припинення вогню. 16 квітня речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий повідомив, що російська армія 30 разів порушила угоду про ненапад на енергетичну інфраструктуру в таких містах, як Херсон, Полтава та Миколаїв (переважно за допомогою дронів), з моменту її оголошення 25 березня після узгодження між США та обома сторонами.

Москва, зі свого боку, звинуватила українську армію в ударах по таких об'єктах, як газопровід «Суджа» в російській Курській області. Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков заявив у п'ятницю, що мораторій на енергетичний сектор закінчився, але у нього немає нових інструкцій від Путіна.

У цих угодах була початкова проблема: російські та українські переговорники надали Вашингтону різні списки того, що, на їхню думку, потрібно захищати. Заява українського речника була дуже показовою. Засуджуючи порушення перемир'я, Тихий повідомив, що ділиться з кожним порушенням зі своїми союзниками, включаючи США. Не існує незалежного механізму, який би контролював угоду, як це було в перемир'ях в інших конфліктах. Загалом, Вашингтон швидко робить пропозиції, сторони можуть швидко погодитися, а потім виникають сумніви.

Так сталося з частиною угоди щодо Чорного моря, також узгодженої 25 березня. США опублікували однаковий текст, узгоджений з кожною зі сторін (гарантування судноплавства, усунення застосування сили у водах...). Згодом Кремль натякнув, що, крім того, він хоче зняття санкцій, таких як санкції проти Россельхозбанка, банку, що спеціалізується на торгівлі сільськогосподарською продукцією, основної частини на шляху до Босфорської протоки.

Київ стверджує, що російська армія продовжує атакувати порти Одеси, де зосереджені її морські експортні операції, а також обстрілює решту території снарядами, випущеними з вод, що порушує перемир'я.

Після трьох років великого російського наступу ніхто в Україні не вірить російському сусідові. Прикладом можуть слугувати слова двох депутатів від дуже різних партій у нещодавній розмові з Джерело новини: один – Олексій Гончаренко, депутат від «Європейської солідарності»: «Путін не хоче миру, він хоче продовжувати війну. Він намагається виграти час і грає в ці ігри [перемир'я]. І йому це вдається». Інша – Кіра Рудик, лідерка партії «Голос»: «Немає жодного факту, який би дозволив нам повірити в ілюзію, що Путін хоче миру, і [Дональд] Трамп не досяг нічого, щоб він міг сказати своїм громадянам, що виконав свої обіцянки».

Адміністрації США вдалося укласти угоду щодо енергетики та моря через два тижні після того, як вона зазнала невдачі у спробі загального перемир'я на 30 днів, запропонованого в Джидді (Саудівська Аравія) делегаціям обох сторін. Українська сторона погодилася, російська – ні. Сам Путін, через кілька днів після зустрічі, знову висунув умови: припинення іноземної допомоги, мобілізації та навчання нових солдатів. Відмова Москви коштувала життя десяткам цивільних осіб унаслідок масових вбивств, скоєних російською армією, як-от у Кривому Розі та Сумах.

Як зазначив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга в суботу, Кремль обрав 30-годинне перемир'я на Великдень (український лідер закликав Путіна продовжити його після цього періоду) замість 30 днів. З 11 березня, коли Вашингтон виступив із пропозицією, як український, так і американський уряди закликають Москву, кожен по-своєму, приєднатися до цієї формули.

Нещодавно Зеленський пояснив групі з двадцяти журналістів, що виступає за «повне і безумовне» припинення вогню на термін, який може становити місяць. «Якщо буде припинення вогню на невизначений термін, у нас буде заморожений конфлікт», – сказав він. За словами Києва, протягом цього періоду США за допомогою інших союзників, таких як Франція та Велика Британія, які очолюють групу країн, готових відправити військових для надання гарантій безпеки Києву, спостерігатимуть за перемир'ям.

Ультиматум Вашингтона

Попри все це, Росія досі не відповіла позитивно. На публіку адміністрація Трампа висловила певне роздратування. У п'ятницю державний секретар США Марко Рубіо заявив із Парижа, що якщо протягом «кількох днів» вони не отримають відповідей і доказів того, що мирний процес можливий, його президент відійде від переговорів. Щоправда, за зачиненими дверима говорять про більше. За повідомленням агентства Bloomberg, посилаючись на інформацію, передану Рубіо в столиці Франції своїм партнерам у Франції та Великій Британії (зустріч, яка нарешті об'єднала європейців та американців навколо мирного процесу), на столі переговорів із Кремлем є такі питання, як зняття деяких санкцій проти Росії та українських територій, окупованих російськими військами.

«Ми готові зробити все, що в наших силах, щоб досягти припинення вогню», – сказав Зеленський у розмові з журналістами. Але Київ також зберігає червоні лінії в поточних переговорах. Однією з них, безсумнівно, є ситуація з регіонами, які перебувають під російським контролем. Україна не зможе повернути все, що вона втратила за понад 11 років вторгнення зі сходу. Але є важливі нюанси: одне – визнати де-факто втрату певної території, а інше – передати її де-юре. Український уряд обрав би перший варіант, оскільки ніколи не визнає російський контроль над своїми територіями.

Для обговорення цього питання американські та європейські дипломати з Франції, Великої Британії та Німеччини знову зустрінуться з українською переговорною групою в Лондоні цього тижня.