На зустрічі в Джидді (Саудівська Аравія) 11 березня між делегаціями США та України виникла напружена ситуація. Радник з національної безпеки Білого дому Майк Вальц представив карту України, на якій позначив, які території можуть бути предметом переговорів з Росією для завершення війни. Українська делегація на чолі з Андрієм Єрмаком, правою рукою президента Володимира Зеленського, попросила відкласти це питання, але отримала відмову. Про це повідомили українські ЗМІ, посилаючись на свідків зустрічі. З того часу Дональд Трамп та його довірені особи неодноразово підкреслювали, що Україна повинна бути готова до територіальних поступок.

Президент США порушив табу, можливо, найбільше в Україні, – табу територіальних жертв. До приходу Трампа до влади, як за його попередника Джо Байдена, так і за європейських союзників Києва, офіційна та одностайна позиція Заходу полягала в тому, що Україна сама вирішуватиме, коли і на яких умовах починати мирні переговори. Але ані політичне, ані військове керівництво України досі публічно не згадувало про те, що зараз здається неминучим: Володимир Путін не поверне всі окуповані території, і США не вимагатимуть цього. «Будь-яка угода передбачатиме територіальні поступки України та зобов'язання Росії щодо безпеки», – заявив Вальц.

Трамп планує у вівторок телефонну розмову з Путіним, щоб обговорити свою пропозицію про 30-денне припинення вогню. Головним каменем спотикання, за словами американського президента, є «розподіл активів» між Росією та Україною. Трамп підкреслив, що вже обговорював це питання як з Кремлем, так і з Банковою. Зеленський заявив, що він та його команда братимуть участь у мирних переговорах «під сильним керівництвом президента Трампа». Ініціатива перемир'я належить Білому дому, зазначають в офісі Зеленського, і саме американці мають вести переговори з Росією.

Спеціальний посланник Трампа по Росії Стів Віткофф зустрівся з Путіним у Москві в п'ятницю. Віткофф охарактеризував зустріч як «позитивну» в інтерв'ю CNN, зазначивши, що вона дозволила згладити розбіжності між Росією та США, і що територіальні поступки були обговорені.

Втрата контролю над своїми регіонами – це «слон у кімнаті» для України, як кажуть англійською, очевидність, яку намагаються ігнорувати. Офіційна позиція Зеленського полягає в тому, що його країна ніколи не визнає суверенітет Росії над окупованими територіями. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга підтвердив це в понеділок в інтерв'ю РБК: «Є фундаментальні речі, які не підлягають обговоренню, яких не можна торкатися. Перше – це цілісність і територіальний суверенітет України. Україна ніколи не визнає окуповані території [частиною Росії]».

Але це не виключає можливості того, що окуповані території залишаться під контролем Кремля, навіть якщо ані Україна, ані її союзники, ані ООН не визнають законність анексії. Зеленський ще у грудні 2024 року в інтерв'ю Le Parisien визнав, що Україна не має достатньої військової сили, щоб вигнати окупаційні війська, але що в майбутньому і за достатньої підтримки Заходу можна буде політичним шляхом змусити Росію їх повернути.

Стратегія української влади – не провокувати Трампа після складного початку двосторонніх відносин із Зеленським. Україна все ще військово залежить від Вашингтона. Однак сумніви виникають у політичних аналітичних центрах. Ілля Куса, аналітик Українського інституту майбутнього (UIF), підкреслив у понеділок на конференції в Києві, що для Трампа пріоритетом є не Україна, особливо після розриву історичного альянсу з європейськими демократіями: його пріоритет – встановлення двосторонніх відносин з Москвою, в яких вони поділятимуть стратегічні інтереси.

«Очевидно, що США порушили табу на недоторканність суверенітету не лише України, а й Європи. Трамп і Путін мають однакову риторику, американський президент демонструє це, бажаючи заволодіти Гренландією», – пояснює в телефонному інтерв'ю Олена Снігир, науковий співробітник Центру Роберта Шумана Європейського університетського інституту. Снігир вважає, що США порушили глобальний порядок і єдність з Європою, чого завжди прагнула Росія. Зміна напрямку того, що відбувається, залежатиме від реакції Європи, додає науковець: «Україна сама не може впоратися з тиском, щоб поступитися, Україна сама програє і зникне. Але падіння України не в інтересах Європи та її безпеки».

Директор UIF Вадим Денисенко зазначив, що мало враховується той факт, що Білий дім вже веде діалог з Кремлем щодо преференційної участі американських транснаціональних корпорацій у розробці російських природних ресурсів. Тобто Україна буде не єдиним партнером Вашингтона в цій сфері після підписання угоди про корисні копалини, за якою Київ погодився передати США управління 50% доходів від видобутку цих природних ресурсів.

Запорізька АЕС

У тому ж інтерв'ю Le Parisien Зеленського прямо запитали про Крим і Донбас. Півострів Чорного моря був незаконно анексований Росією у 2014 році. Частина двох областей Донбасу, Луганська та Донецька, повстала проти Києва за підтримки Москви. З моменту вторгнення у 2022 році весь Луганськ і 60% Донецька перебувають під контролем Росії. Згідно з російським законодавством, з 2022 року вони є частиною Росії, разом з частково окупованими Херсонською та Запорізькою областями.

Трамп минулого тижня кілька разів згадував Запорізьку АЕС як один із цих «активів», які потрібно розподілити. Востаннє він згадав про це в неділю, хоча й не називаючи її прямо, що також хоче обговорити це з Путіним. Найбільша атомна електростанція Європи, яка перебуває під російською окупацією з 2022 року, була одним із питань, які американська делегація в Джидді хотіла обговорити з українською стороною. Це було витлумачено як сигнал, що це може бути один з елементів, які Україна могла б повернути, але максималістська позиція Кремля полягає в тому, що нічого не буде повернуто, і що навіть території Запоріжжя на вільній Україні повинні бути передані Росії.

Відсутність достатньої сили для військового відвоювання втраченого – не єдина проблема України. Як зазначив у лютому в інтерв'ю цьому виданню один з офіцерів з найвищою відповідальністю Збройних Сил України: «Після 11 років під російським впливом наші війська сприйматимуться як ворог, якщо ми увійдемо до Криму або міст Луганська та Донецька». Переселення в ці провінції було б кращим рішенням, пояснив інший високопоставлений військовий у 2023 році, але чим довше вони перебуватимуть під російським пануванням, тим більше поколінь виростуть відірваними від України.