Тисячі людей зараз марширують перед Конгресом у Буенос-Айресі на підтримку пенсіонерів. На відміну від демонстрації минулої середи, яка запам'яталася присутністю футбольних фанатів і відсутністю чіткої організації, цього разу площу зайняли державні профспілки, соціальні рухи та ультраліві партії. Значно більш структуровані групи розгорнулися в конкретних точках з наміром уникнути інцидентів, які сталися тиждень тому, коли близько сотні протестувальників опинилися за ґратами, а десяток отримали поранення. Через сім днів після тієї демонстрації фотограф Пабло Грільйо бореться за життя після отримання удару газовою бомбою в голову.

Уряд, попри все, готувався до війни. Жорстка риторика – це те, що йому найбільше подобається і найкраще підходить. Це також те, що найбільше імпонує його електорату. Напередодні міністр безпеки Патриція Буллріх провела зустріч з урядовим стратегом Сантьяго Капуто та керівниками державних спецслужб. У другій половині дня вона опублікувала в соціальних мережах фотографії близько тридцяти ймовірних футбольних хуліганів, яких звинуватила в організації інцидентів тиждень тому. Щоб завершити картину, міністр запропонувала винагороду в розмірі 10 000 доларів тим, хто повідомить про насильство під час демонстрації.

Операція залякування почалася рано вранці з наміром не допустити приєднання людей до демонстрації. Екрани на всіх залізничних станціях, найефективнішому та найшвидшому способу потрапити до столиці з околиць, з першої години показували попередження великими літерами: «Протест – це не насильство. Поліція буде придушувати будь-який замах на Республіку». На випадок, якщо якийсь пасажир відволікся, повідомлення звучало протягом усього дня по гучномовцях на станціях.

Крім того, уряд піддався своїй нав’язливій ідеї гарантувати вільний проїзд і з дев’ятої ранку заблокував за допомогою бар’єрів доступ автомобілів і громадського транспорту до 15 кварталів, що оточують Конгрес. Демонстранти повинні були пройти серію перевірок, щоб перетнути периметр, в той час як поліція по боротьбі з масовими заворушеннями повторювала через мегафони попередження про те, що будуть репресії, якщо марш стане насильницьким. Мілей, тим часом, стежив за всією операцією з Casa Rosada, укріпленого поліцією.

Президент мав подвійний інтерес. Окрім пильного спостереження за поліцейською операцією, розгорнутою менш ніж за 15 вулиць, він стежив за засіданням Палати депутатів, яка мала схвалити або відхилити указ, який з його підписом дозволяє йому укласти нову угоду про фінансову допомогу з Міжнародним валютним фондом. Засідання стало свідченням погіршення стану аргентинської політики, з образами, криками і навіть депутатом від уряду, який з мегафоном дорікав голові Палати, який є з тієї ж партії.