Війна в Україні та революція у виробництві дронів

Війна в Україні вже вписала окремий розділ в історію воєн через масове виробництво та використання дронів. Це беззаперечна та вражаюча революція, але, як зазначають у військовій промисловості, жоден конфлікт не виграється лише безпілотниками. Лінія фронту й досі тримається на звичайній зброї.

Прискорення виробництва гаубиці 2С22 «Богдана»

Серед іншого, прискорює темпи виробництва гаубиця 2С22 «Богдана» — технічна назва, що приховує фундаментальний елемент трансформації у виробництві національного озброєння. До російського вторгнення в лютому 2022 року ця гармата, виготовлена підприємством з Краматорська, пройшла лише кілька випробувань. Існували побоювання, що зразок може потрапити до рук російських військ.

Через три роки виробництво цієї зброї перевищує виробництво великих європейських союзників, що є гігантським кроком до автономії української оборонної промисловості, яка вже покриває третину потреб армії — значною мірою за рахунок іноземних коштів, за даними уряду. Цей тип артилерійської установки дуже цінний. Це самохідна гаубиця, встановлена на колісному шасі, з боєприпасами калібру 155 міліметрів, що є стандартним калібром НАТО і, отже, широко представлений на полі бою завдяки внескам міжнародних партнерів — Україна також прискорила виробництво цих снарядів. 2С22 «Богдана» має дальність до 42 кілометрів. На практиці це зброя, яка інтенсивно використовується завдяки своїй мобільності та руйнівній силі.

Її першим великим успіхом влітку 2022 року стало відвоювання острова Зміїний у Чорному морі у співпраці з гаубицями Caesar французького виробництва. Але після цього знакового моменту її розвиток був повільним. Росія тиснула на фронті, і Україна, намагаючись збільшити виробництво підприємства КЗВВ (Краматорський завод важкого верстатобудування), виробника 2С22 «Богдана», потребувала гармат від своїх союзників.

Військовий аналітик Патрік Хінтон з британського Royal United Services Institute оцінив кількість гаубиць в українській армії в 14 одиниць ще в липні 2023 року, під час контрнаступу, коли будь-яка країна зазвичай має дві-три. Український тип гармати не мав коштів для швидкого зростання, а також стикався з технічними перешкодами з шасі, що підтримують гармату. Ігор Федірко, директор Української ради оборонної промисловості (УРОП), просто підсумовує причину збільшення виробництва: «Головна причина в тому, що вони нам потрібні для війни».

Цифри говорять самі за себе. У жовтні минулого року президент України Володимир Зеленський повідомив, що виробничі потужності досягли 20 одиниць на місяць. Через півроку галузь оцінює цю цифру приблизно в 40. Це число має особливе значення, оскільки воно подібне до того, що реєструє Росія, згідно зі звітом німецького аналітичного центру Інституту Кіль за вересень минулого року. У цьому ж звіті зазначається, що Франція, наприклад, виробляє вісім одиниць на місяць своєї моделі гармати, а Німеччина — п'ять-шість.

«Ми виробляємо більше гаубиць, ніж уся Європа разом», — запевняє Федірко, який має добрий доступ до приватної промисловості та потреб фронту. Стрімкий ривок гаубиці 2С22 «Богдана» символізує радикальні зміни, які відбулися у виробництві озброєння, що раніше залежало від державного підприємства «Укроборонпром». Державне фінансування, залучення приватних компаній і, насамперед, міжнародна підтримка дали поштовх розвитку галузі.

За даними уряду, потужність оборонної промисловості зросла в 35 разів за три роки і досягне 35 мільярдів доларів у 2025 році. Федірко, колишній радник Міністерства стратегічних галузей промисловості, називає ще один з ключових факторів цього зростання гаубиць made in Ukraine: так звану данську модель.

Через нестачу військової техніки для передачі Україні уряд Данії в липні минулого року запропонував переорієнтуватися на надсилання коштів, щоб українські збройові компанії виробляли зброю всередині країни. Частина цих грошей, 538 мільйонів євро лише минулого року, пішла на виробництво 2С22 «Богдана». Схема цієї данської ініціативи наступна: український уряд надає перелік військових проектів для фінансування, а данські експерти аналізують їхню доцільність і гарантії виконання українськими компаніями, які розробляють зброю.

Копенгаген також відкрив цю фінансову парасольку для інших гравців. Через цей новий канал надходили кошти зі Швеції та Ісландії, а також з ЄС, через доходи, накопичені від відсотків із заморожених російських активів. Норвегія та Канада також виділили кошти на цю ініціативу. «Я вражений швидкістю, з якою оборонна промисловість України здатна надавати свої послуги», — заявив у січні минулого року міністр оборони Данії Трольс Лунд. Модель працює, тому 3 числа Данія оголосила про новий пакет майже на 900 мільйонів євро на період 2025-2027 років.

«Україна експоненціально збільшила своє військове виробництво за останні три роки», — стверджує Микола Бєлєсков, старший аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, що базується в Києві, «особливо у виробництві безпілотних літальних апаратів різних типів (розвідувальних і ударних), гаубиць, крилатих ракет, мінометів і бронетранспортерів». За словами Бєлєскова, надання іноземних коштів на вітчизняне виробництво також дозволяє здійснювати виробництво «економічніше, завдяки вартості робочої сили» і «швидше», оскільки воно безпосередньо відповідає потребам фронту, який слугує полігоном для випробувань кожної зброї та її модифікацій.

Прогрес цієї галузі в умовах жорстокого вторгнення вражає, але залежність від міжнародних партнерів, як у важкому озброєнні (наприклад, системи протиповітряної оборони), так і в компонентах (мікроелектроніка, вибухівка, ракетне паливо), все ще дуже велика. Існує також ризик того, що в довгостроковій перспективі фінансування або кваліфікована робоча сила зменшаться, як зазначає Бєлєсков.

Рецепт зрозумілий: спочатку лінія фронту. Але не випускаючи з уваги в довгостроковій перспективі можливості сектора на міжнародному ринку. «Потенціал оборонної промисловості України величезний», — зазначає Федірко, — і вона готова експортувати». Шукаються угоди про партнерство між українськими та іноземними компаніями. І це вже відбувається. Німецька Rheinmetall і франко-німецька KNDS, обидві зосереджені на виробництві боєприпасів, і американська AeroVironment, яка виробляє дрони-бомби, розпочали операції на території України.