Націонал-популіст Віктор Орбан

Націонал-популіст Віктор Орбан, «біла ворона» ЄС та європейський лідер, найближчий до Росії, втратив один зі своїх козирів для шантажу решти партнерів щодо підтримки України — бойкот і зволікання. Вже вдруге, після відмови прем'єр-міністра Угорщини підтримати європейський план підтримки країни, що зазнала вторгнення, на саміті в Брюсселі в четвер, Євросоюз уникає паралічу, поспішає залишити його осторонь і просуватися вперед без нього. Таким чином, план підтримки України з боку ЄС стає планом європейців. Глави держав та урядів 26 країн-членів (усіх, крім Угорщини) готуються знову підписати декларацію, в якій надсилають Києву та президенту України Володимиру Зеленському сигнал про те, що Євросоюз залишається непохитним у своїй підтримці, і що маневри з метою його розділення не працюють, як відображено у чернетках декларацій зустрічі. В розпал перемовин про перемир'я, якими керують США (а Європа в будь-якому разі на задньому плані) декларація 26 країн вимагає від Росії продемонструвати «справжню політичну волю» для припинення війни. Але вона усуває, принаймні на даний момент (переговори щодо тексту ще не закінчені), те, що вже стало традиційним застереженням останніх тижнів: не можна говорити про Україну без України і не може бути переговорів з питань, що стосуються європейської безпеки, без ЄС. Замість цієї вимоги, 26 країн, схоже, задовольняються менш вимогливим нагадуванням про те, що «ЄС та його держави-члени сприятимуть мирному процесу та допомозі у досягненні справедливого та міцного миру для України, що відповідає інтересам України та всієї Європи».

Європа оборони

Усвідомлення того, що ЄС більше не може покладатися на те, що Сполучені Штати є і залишаться непохитним союзником і захисником Європи, є саме тим, що змушує двадцять сім країн, вже з Угорщиною на борту, зосередити значну частину обговорень у четвер (які, можливо, продовжаться до п'ятниці) як на конкурентоспроможності, так і, дуже взаємопов'язано, на своїй обороні та переозброєнні. Все це з метою мати можливість захистити себе протягом п'яти років, як встановила президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Вони починають не з нуля: це питання вже двічі збирало їх з початку року, на першій неформальній зустрічі у форматі «мозкового штурму», скликаній президентом Європейської Ради Антоніу Коштою в лютому; і на позачерговому саміті цього місяця, 6 березня. Зараз вони знову обговорюють «екзистенційне» питання для всього континенту, в якому вже зроблено кроки, які донедавна були немислимими, такі як нещодавно схвалена конституційна реформа в Німеччині, що дозволяє витрачати сотні мільярдів євро на оборону, інфраструктуру та навколишнє середовище. І вони роблять це з новими пропозиціями, особливо тими, які напередодні нової зустрічі представила Європейська Комісія у своїй Білій книзі з оборони, в якій пропонуються спільні закупівлі військової техніки, визначення прогалин у критичних можливостях і шляхи їх вирішення, а також зміцнення альянсів з іншими країнами, хоча з явною перевагою закупівель у європейської промисловості. Також було надано більше деталей про різні фіскальні інструменти, які передбачається використовувати для стимулювання національних витрат у цій сфері. «Відбувається революція», — коментує європейське дипломатичне джерело про прискорення, яке Європа здійснила за кілька тижнів (в основному, з моменту повернення Трампа до Білого дому) у сфері оборони, змітаючи старі табу чи стереотипи про Союз, який був побудований з ідеєю миру, який зараз перебуває під серйозною загрозою.

З Угорщиною чи без

Хоча в питанні оборони очікується менше перешкод з боку Угорщини, механізм, застосований у випадку з Україною, є чіткою демонстрацією того, що в решти європейських партнерів закінчилося терпіння щодо постійних перешкод з боку Будапешта. Вже на позачерговому саміті на початку березня Євросоюз повторив ту саму схему і обійшов вето Орбана, щоб захистити Україну в ключовий момент, коли прискорювалася підготовка до мирних переговорів з Росією та припинення вогню. Усе це, коли, як тоді, так і зараз, Трамп виявляється набагато ближчим до Кремля та російського автократа Володимира Путіна, ніж до Зеленського. ЄС, втомлений від маневрів націонал-популіста Орбана, як визнають різні джерела в ЄС та дипломатичні джерела, намагається надати гарантії безпеки Україні після широкомасштабної війни, розпочатої Росією три роки тому. І готується продовжувати використовувати ту саму систему, залишаючи Орбана осторонь, якщо це необхідно, запевняють джерела. «Всеосяжна мирна угода, яка поважає незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, повинна супроводжуватися надійними та надійними гарантіями безпеки для України, щоб стримувати майбутню російську агресію», — йдеться у проекті декларації двадцяти шести країн. «Європейський Союз та держави-члени готові сприяти гарантіям безпеки, зокрема, підтримуючи здатність України ефективно захищатися, спираючись на свої відповідні повноваження та можливості, відповідно до міжнародного права», — продовжується текст. Водночас Франція та Велика Британія намагаються просувати «коаліцію добровольців» для відправки солдатів в Україну, які гарантували б безпеку після війни і слугували б стримуючим фактором для Росії. Альянс, в якому багато європейських країн неохоче беруть участь без певної «парасольки» (або патронату) Сполучених Штатів. ЄС пропонував вивчити можливість направлення миротворчих або безпекових місій під європейським прапором через свої інструменти Спільної політики безпеки та оборони, але вето Орбана на спільну декларацію і на те, щоб цей план був планом двадцяти семи країн, наразі гальмує цей варіант, оскільки ці елементи мають бути схвалені одноголосно. Проте джерела в ЄС вважають, що угорський націонал-популіст відмовиться від свого опору і прийме європейський план, як тільки на столі з'явиться якась мирна угода. «Зрештою, Орбан хоче того ж, що й Трамп, а саме, щоб ЄС долучився до повоєнної України», — запевняють вони. Прем'єр-міністр Угорщини хоче, щоб ЄС розпочав прямі переговори з Росією, і вважає, що в ЄС слід застосовувати ту саму схему, що й адміністрація Трампа, яка вже попередила Україну, що вона повинна почати забувати про свої окуповані території, такі як Кримський півострів (який Росія вторглася в 2014 році) і Донбас. «Настав час зрозуміти, як не дати одній людині торпедувати весь процес прийняття рішень в ЄС», — заявив кілька тижнів тому президент Литви Гітанас Науседа. Однак ЄС все ще має розраховувати на Орбана для поновлення санкцій проти оточення Кремля кожні шість місяців, тому його колеги можуть ізолювати його, але не ігнорувати його повністю.