Можливо, 20 років – це ніщо, але 50 – це дуже багато. Більше пів століття минуло відтоді, як я познайомилася з Хуаном Марґальо, актором, драматургом та театральним режисером, який нещодавно пішов з життя. Я репетирувала драматичну п'єсу з університетською трупою під керівництвом Антоніо Кастехона (теж покійного) в актовій залі коледжу Сан-Хуан Еванхеліста в Мадриді, легендарному «Джонні», ще одній сумній жертві, в цьому випадку – спекуляцій з нерухомістю.